+5 Київ
В український прокат вийшла стрічка Мстислава Чернова "2000 метрів до Андріївки".
Фільм – сильне і страшне антивоєнне висловлювання – описує шлях одного взводу 3-ї штурмової бригади до повністю зруйнованого села під Бахмутом, яке підрозділ брав під час контрнаступу 2023 року.
"Нах…й ви сюди лізете?" – питає кожен солдат у росіян, із якими доводиться вступати в бій. Ворог у фільмі Чернова – безлике, позбавлене сенсу зло, яке перетворює українські поля, ліси й населені пункти на іншопланетний простір, кожен метр якого намагається тебе вбити.
Мстислав Чернов і відеограф Олександр Бабенко проживають разом із бійцями – переважно 19–20-річними добровольцями "Трійки" – увесь шлях до взяття Андріївки.
І хоча загалом це історія про один з успішних епізодів війни, на виході з фільму я не побачила жодних незаплаканих очей. Плачуть жінки, плачуть чоловіки.
Фільм неможливо розбачити, він вгризається в мозок. На мою думку, на нього треба вести в повному складі Верховну Раду, Кабмін, офіс, державні підприємства… Зрештою, кожен, хто не на фронті, має побачити, яку ціну платить нація за кожні 100 м України. Тили не мають морального права підвести фронт.
Ну а стосовно героїв стрічки, чомусь у багатьох склалося враження, що в кінці всі загинули. Це не так. Головний герой – Федя – став тимчасовим виконувачем обов'язків командира роти у своєму підрозділі. Ще один – 18-річний снайпер із позивним 2.0 там же в Андріївці знищив щонайменше 23 противників і отримав "Золоту зірку" Героя України. Минулого року він втратив ноги, але готується повернутися у стрій. Інші герої продовжують воювати. На вихідних їхня бригада звільнила село Новомихайлівка на Донеччині, яке ворог використовував як плацдарм для свого наступу.
Джерело: Тетяна Даниленко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
