+1 Київ
"Може, нам час попрощатися і закінчити спілкування?"
Це сьогодні мені сказала моя бабуся.
Маленька передісторія: вона 10 років тому втратила зір і відтоді не може читати. А дивитися телевізор може. І дивиться його постійно. І просто на моїх очах розгорталася у принципі найжахливіша метаморфоза, яка може статися з окремо взятою особистістю: з освіченої жінки, філолога, який знав ледь не напам'ять Солженіцина і Шаламова, передруковував самвидав, вона перетворилася на агресивну, обмежену людину, повну тупої злості, яка ненавидить до трясучки весь Захід, уважає, що в Україні сидять фашисти й Америка нас атакує кліматичною зброєю.
Але головне, що зробила з нею пропаганда, – це сліпа готовність припинити всі зв'язки зі своїм онуком, якого вона любила найбільше в житті. А якщо знадобиться, то я не сумніваюся, – здати куди треба. Бо я "зрадник батьківщини".
Чому вона так сказала? Тому що вона давно здогадується, чим я займаюся та що я пишу. Але точно не знає, що конкретно. Я й не кажу, бо якщо скажу, то крапку буде поставлено тієї ж секунди. З віком вона стала ще нетерпимішою і жорсткішою.
Після весни 2014 року я віддалився від неї, хоча раніше ми були дуже близькими, але це віддалення не заважало мені не торкатися гострих тем і підтримувати гарні стосунки. Спочатку вона багато разів мене питала: "Ти помітив, що ми взагалі перестали розмовляти про що-небудь, крім загальних тем і погоди?". А мені немає про що з нею розмовляти – що я можу вдіяти.
Вражає, як швидко і безповоротно рвуться родинні зв'язки, коли розумієш, яка людина перед тобою, що у неї в душі та на кого вона перетворилася. Перший час я відчував дуже велике співчуття і навіть страждав через це, а потім якось заспокоївся і зрозумів, що переді мною начебто і рідна людина, але вже тільки формально, а насправді – чужа, зовсім чужа. І страшна.
І ось сьогодні я для неї: "Ідіот, мерзенний ліберал, який не поважає своєї батьківщини й історії, зрадник, який піддзявкує англосаксам і взагалі кінчена людина". А вона для мене... просто чужа.
Путін вийняв із народу те, що в ньому лише тільки встигло задрімати – усю його гнилу сутність, усю чорноту його душі, усе несвідоме рабство і жорстоку дурість, які були закладені й чекали своєї години. Ніби прорвало каналізацію. Ця пропаганда накачує людей до несамовитого стану, перетворюючи їх на монстрів. І це ще одна річ, за яку я ніколи не пробачу цієї країни.
Мені складно уявити, скільки таких сімейних драм сталося, скільки людей, які любили одне одного, розділили раз і назавжди. Нехай буде проклята ця країна разом з її величезним населенням.
Джерело: Alexandr Tverskoy / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
