-11 Київ
Росія 2024. Прогноз.
Презентував дослідження, зроблене групою авторів на замовлення видання "Ділова столиця" про економічний, демографічний, соціальний і політичний аспекти життя ворога.
Якщо коротко:
– Стабільність макроекономічних показників буде триматися на частковому використанні фонду національного благополуччя (мінімум 1,3–1,5 трлн руб. із приблизно 4,5–4,7 трлн, які там накопичені) й на знеціненні рубля. Простіше кажучи, за макростабільність заплатять росіяни погіршенням свого життя. Зараз 43% росіян говорять, що їхній рівень життя погіршився. На середину – другу третину року таких буде до 50%. Чи є це критичним? Поки сказати складно, але можемо допустити, що незадоволення владою й бажання завершити війну буде різко наростати ближче до кінця 2024 року (якщо не буде гучних перемог). У той же час посилення інтенсивності нарощування ВПК на шкоду іншим галузям призведе до колапсу в цілому ряді цих самих галузей з усіма відповідними наслідками для економіки й соціалки.
– Якщо інтенсивність боїв буде такою, як у цьому році (втрати в районі 15 тис. на місяць), Путіну не потрібна буде мобілізація. У той же час наприкінці 2024-го – 2025 року метод вербування по бідних регіонах контрактників буде різко ускладненим. Бажаючих буде мінімум, і єдиний резерв (без оголошення мобілізації) – 100-відсоткове переведення строковиків у контрактники.
– Росія не стала васалом Китаю, як багато хто в нас про це говорить. Росії потрібно приблизно два роки для того, щоб стати технологічно залежною від Китаю в так званих галузях економіки ХХІ століття. У той же час Китаю не потрібен розвал Росії, а потрібна слабка Росія зі зрозумілим керівництвом. Україна потрібна для Китаю й обов'язково з виходом до Чорного моря. Щоб зістрибнути з китайської голки технологій, у Путіна є рік-півтора, далі це буде зробити значно складніше, хоча, навіть у випадку ще більшої технологічної залежності, це не означатиме, що Росія стає васалом Китаю. Якщо Китай не почне гру щодо заміни Путіна.
– Вибори Путіна – це вибори довічного імператора зі зміною правил гри. Тепер "модель Березовського", коли знищувалися опоненти, перетворюється на "модель Пригожина", коли знищується будь-хто, кого запідозрили в нелояльності. Це не значить, що уб'ють усіх і почнеться терор, але понятійне право розправитися з будь-ким Путін бере собі. Страх бути знищеним лише за невелику нелояльність чи самостійність стає головним рушієм для співіснування еліт.
– Головна війна еліт більше не працює в логіці транзиту влади, а працює виключно в логіці створення "посад(и)" сірого(их) кардинала(ів). Модель майбутнього управління Росією має два полюси. Перший – неоандроповщина (проєкт Патрушева – Чемезова), коли невеличка група людей у центрі через силові структури управляє країною. Другий – модель Кирієнка, яка передбачає створення балансу між силовиками й не силовиками у вигляді створення КПРС-2 на базі "Единой России". Судячи з усього, буде обрано гібридну модель, де 70–80% буде віддано силовикам. Але за будь-яких обставин Росія у 2024 році буде остаточно переходити на рейки страху й доносів на тлі поступового закриття зовнішнього світу від населення.
– Чи готова Росія до затяжної війни? І так, і ні. Путіну, виходячи з усього вищесказаного, вигідно було б піти на переговори у 2024 році. Теоретично у другій половині року існує ймовірне вікно можливостей для переговорів. І тут треба розуміти, що переговори можуть бути вигідні й нашим ключовим союзникам. Правда, вірогідність такого сценарію складає 50 на 50.
Джерело: Vadym Denysenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
