Під час Помаранчевої революції, у момент піка нашого демократичного спротиву, ми заклали страшну міну – невміння вирішити внутрішній конфлікт власними силами

Чому головні експерти нашого YouTube – росіяни?

Найпростіше було б говорити про колоніальний спадок, якого ми досі не пережили. Але це найпримітивніше пояснення, яким, за бажання, можна взагалі пояснити все.

Ми всі вхопилися в те, що це саме росіяни, але якщо подивитися на цю історію трохи ширше, то ми взагалі схильні довіряти іноземцям більше, ніж самим собі. Класичний приклад останнього року – Інститут вивчення війни, який у восьми випадках з 10 (у політичних питаннях того, що відбувається в Росії) несе просто банальну дурню. Але кожен день ми пережовуємо цю жуйку в усіх наших ефірах. Водночас наших аналітиків, які швидше за іноземців і, що не менш важливо, якісніше за іноземців аналізують ситуацію на фронті й у Росії, ми просимо проаналізувати ту нісенітницю, яку написав цей інститут.

Знову можемо згадати Шевченка: "Німець скаже: "Ви моголи…", але все це констатація, а не причина. Мені здається, що поворотною точкою нинішнього підлабузництва до іноземної точки зору стала Помаранчева революція. Мало хто зараз замислюється над тим, що саме тоді, у момент піка нашого демократичного спротиву, ми самі заклали страшну міну. І ця міна називається невміння вирішити внутрішній конфлікт власними силами. Тоді ми всі раділи, що Солана з Квасневським розрулили все, але насправді ми в той момент зробили страшний крок до того, щоб потім усі найдрібніші конфлікти вирішувати через апеляцію до зовнішніх сил.

Коли фейгіни перестануть бути головними глашатаями нашого інформпростору? Та тільки тоді, коли ми почнемо вирішувати наші внутрішні проблеми самі, не залучаючи в арбітри послів чи прем'єрів інших держав. Я ще раз наголошую: наші внутрішні конфлікти – і тут мова йде не про війну.

Суб'єктність починається з того, чи вмієш ти всередині країни вийти на компроміс, який стане вигідним для держави. Але куди простіше відразу ж почати говорити, що всі навколо ідіоти, замість того, щоб спробувати вийти на компроміс і стати нарешті суб'єктом. Чому 24 лютого 2022 року ми стали суб'єктом? Бо ми вийшли на консенсус усередині і єдиним фронтом сказали всім нашим союзникам: воювати краще, ніж здатися, хоч вони вимагали тоді здатися. Те саме потрібно робити й в інших випадках. Як показало 24 лютого – це не так і складно.

Джерело: Vadym Denysenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора