+5 Київ
Портников і латиніни. Про що мовчить український Facebook. На жаль, усе обговорення дискусії Портникова й Латиніної звелося до банального "ми їм показали", "імперці – ідіоти" або "а що тут було сказано такого, чого я не знав?" і "з росіянами нема сенсу розмовляти". Простіше кажучи, уся могутня енергія Facebook-спільноти пішла у свисток.
Про що, на мій погляд, варто було б зараз говорити.
1. Питання історії та історичної пам'яті. Ми протистоятимемо машині, яка продукує тисячі текстів, щодо десятка міфів (частина з них обговорювалася у вищеназваному інтерв'ю). І тут у нас є дві великі проблеми. Перша – менеджери, які працюватимуть над створенням нашої наративної та контрнаративної машини. У нас є історики, але є глобальний брак менеджерів від історії. Друга проблема – світоглядна. Нам протистоїть державна машина саме менеджерів, які зламали істориків, і тепер наша історія має конкурувати з історичною пропагандою. Для того, щоб воювати в таких умовах, потрібно побудувати міцну систему, яка буде битися одночасно на полі історичної правди й ідеологічної напівправди. Чи готові наші чистоплюї до такої війни – питання не риторичне. Обговорення розмови Портникова й Латиніної буде квіточками, як тільки ми спробуємо відійти від примітивного звеличення певних епізодів і вийдемо за межі нашого глобуса України.
2. Ми досі не створили й не плануємо створювати наукові центри по вивченню Росії. З однієї сторони – це страшно. Університетам не потрібні ці зайві, непотрібні теми, які можуть вивести їх із зони комфорту. На більш високому рівні необхідності таких центрів також не бачать. Але проблеми не тільки й не стільки в Росії. У нас немає спеціалістів із питань Китаю, США й, узагалі, усіх і всього. У нас катастрофічний брак гуманітарної експертизи – від соціології до філології. Чи можна це змінити? Безумовно, так. Але це не змінять одинаки. Це змінить тільки система.
3. Ця дискусія підняла ще одну тему – тему інформаційних воєн як таких. У нас усі про це говорять, але немає реальних експертів із науковим апаратом щодо цих тем. Як би це комусь смішно не звучало, але вийти з нашого порочного кола хайпу буде легше, коли буде написано хоча б дві-три наукові роботи про цей самий хайп (у Росії, між іншим, є про це дисертації, правда, примітивні).
Я можу продовжувати цей список, але суть зрозуміла: нам усім дуже приємно обговорити інтерв'ю й забути про все це завтра, як тільки нам дадуть іншу "іграшку" у вигляді нового скандалу.
Джерело: Vadym Denysenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
