-1 Київ
Прогноз–2026. Росія
1. Російське суспільство вже розділилося на три великих кластери. Перший – пасивна більшість (приблизно 62-63%), для яких зупинка війни по лінії фронту й не вступ України до НАТО – достатня умова для миру. Проактивна меншість (22–24%) вимагає війни до знищення України й, бажано, Балтійських країн. Ще приблизно 15% населення закрилися й відмовляються в принципі якось відповідати на запитання соціологів.
2. 22% ура-патріотів є, з однієї сторони, опорою режиму Путіна. З іншої – вони є головною проблемою, адже з великою долею ймовірності закінчення війни вони сприймуть у своїй більшості негативно й автоматично, з опори режиму перетворяться в опозицію. Що з цим робити, політичний блок Кремля не розуміє. І це є один із головних викликів для режиму 2026 року.
3. Протягом 2022–2025 років "першопричини війни", без яких не можна завершувати бойові дії, пройшли певну еволюцію. Наприкінці 2025 року "першопричини", схоже, наступні:
- повернутися у світову повістку дня через зняття санкцій і часткове повернення на певні ринки;
- не допустити політичної залежності від КНР у найближчі 10 років через диверсифікацію економічних і геополітичних спроможностей Росії в контексті протистояння між США й Китаєм;
- спробувати підняти ставки, погрожуючи Європі (росіяни виходять із думки, що це обʼєднуюча ідея для КНР і США, а ЄС у цій моделі не має субʼєктності);
- забрати, як мінімум, Донбас і змінити владу в Україні.
4. У цілому, Путін буде готовий закінчити війну 2026 року за двох умов: або він почне боятися появи тиску зі сторони Китаю чи спільного тиску США–Китай. Поки це маловірогідно, хоча до кінця 2026 року виключати такий розвиток подій не можна. Або ж Путін вважатиме, що головні його вимоги (території, зняття санкцій і повернення в геополітику) в тій чи іншій форм задоволені.
5. Економіка 2026 року продовжить падіння, й поправити цю ситуацію можна лише зупинкою війни і частковим перерозподілом ресурсів, які йшли на війну, в інші галузі. Проте головні проблеми економіки – люди й технології – будуть тільки поглиблюватися. Ні про які зміни тут навіть в разі закінчення війни мова не йде. З точки зору економіки Росії потрібно знайти баланс між Заходом і Китаєм. Але Захід буде дуже обережним після масованої націоналізації останніх років, а Китай не збирається ділитися технологіями. В арсеналі в Путіна є лише залякування Європи, що явно не сприятиме поверненню в довоєнний статус-кво. Тому, з точки зору економіки, 2026-ий буде продовженням падіння економіки в цілому й рівня життя людей зокрема.
6. Головний політичний стрес для системи 2026 року – вибори в Думу. Вже зараз анонсується доволі серйозне оновлення депутатського корпусу. Але вибори в Думу розглядаються, перш за все, як інкорпорація фронтовиків (умовних фронтовиків) у систему влади. Логіка політичного блоку Кремля наступна: майбутні конфлікти з військовими мають вирішувати на управлінському, поліцейському й тюремному рівні колишні фронтовики. Саме із цієї точки зору вибори в Думу будуть показовими. Справа в тому, що попередні проміжкові вибори, які відбулися 2025 року, не показали анонсованих оновлень, а на вищих рівнях "СВОшники" виявилися ексчиновниками, яких просто на пару місяців відрядили кудись поближче до фронту.
7. Ні на яке кардинальне оновлення свого найближчого оточення Путін не піде й буде з усіх сил підтримувати нинішню модель арбітражу, де він у ручному режимі створює і розрулює конфлікти. При цьому у ФСБ як першому серед рівних силових органів буде зберігатися двовладдя між керівником Бортниковим і першим замом Корольовим. У цілому на найвищому рівні система буде й далі працювати виключно на самозбереження, тоді як на нижчому рівні буде розкручуватися маховик репресій. Зміни еліт будуть відбуватися на нижньому і частково середньому рівні. Але зміна людей не передбачатиме зміни системи.
Джерело: Vadym Denysenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
