+8 Київ
Макрон, переговори й усе інше. Екстрений саміт у Франції, де так багато говорили про Україну, насправді був не про нас, а про те, як ЄС (найвпливовіші країни ЄС) буде співіснувати зі США. Ми не є центром цього обговорення – ми вагомий елемент обговорення.
1. У Франції не приймали ніяких рішень, бо їх просто не існує. Європа розуміє – Трамп їм пропонує угоду:
- відрив від КНР;
- перенесення частини технологій у США;
- різке збільшення видатків на безпеку (Україна проходить по цій статті);
- Трамп залишить Росію, як пугало, але потім залишить частину своїх військ у Європі й не розвалить НАТО.
Простіше кажучи, невихід із НАТО – це його пряник.
Що із цим робити – ЄС не має чіткої відповіді. Я вважаю, що у відносно короткій перспективі по більшості пунктів вони погодяться на умови Трампа.
Але про що ми повинні пам'ятати: українське питання може бути виставлене на торги. Зараз європейцям вигідно мати нас у периметрі своєї безпеки. Так, я думаю, буде й надалі, але ми, повторюся, – елемент їхньої торгівлі зі США, а не єдине, хоч і важливе питання.
2. Переговори Росія – США в Ер-Ріяді – це натяк росіянам: ви можете бути включені в певні світові ігри, починаючи від вирішення питання Ірану (в широкому сенсі – від власне Ірану до хуситів) до більш глобальних питань в Африці.
У той же час уже зараз зрозуміло, що Трампу потрібна:
- слабка Росія, яка продовжує лякати Європу;
- Росія, яка втратить повністю енергетичний ринок ЄС і, схоже, може втратити велику долю нафтового ринку Індії та, можливо, навіть Китаю;
- Росія, яка зменшить свої апетити в КНДР.
Пряником, повторюся, стане символічне включення в певні світові процеси і статус "Європа нас боїться".
3. Стартові переговорні умови України є не найкращими, бо в пакеті безпекових і територіальних питань як рівне стоїть виборче питання: хто прийматиме участь у виборах і за якими правилами йтимуть вибори. Плюс на старті ми маємо не найкращі стосунки з командою Трампа. Я неодноразово говорив про те, що наші переговори мають будуватися навколо червоних ліній:
- ми не можемо погодитися на нейтральний статус (мова не про НАТО, у який нас ніхто не бере, а про інші можливі воєнно-політичні союзи);
- ми не можемо погодитися на різке зменшення максимальної чисельності ЗСУ;
- ми не можемо погодитися на скорочення нашого ВПК;
- ми повинні мати підписаний план на п'ять – сім років про постачання нам певної номенклатури озброєння;
- ми не визнаємо анексовані території російськими.
Усе інше, й особливо миротворці, – це антураж. А щодо заяв Лаврова й Небензі про те, що ми маємо вийти з Херсона й Запоріжжя, – не рефлексуйте. Цього не буде. Що точно буде, так це, виходячи з нашої слабкої переговорної позиції зараз, росіяни спробують зривати перший раунд переговорів нашими руками. Це головна загроза нинішніх переговорів.
Джерело: Vadym Denysenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
