+3 Київ
Минулого тижня китайський посол у Франції бовкнув серйозну дурницю про те, що суверенітет колишніх радянських республік викликає сумнів. Я одразу розумів, що це заліт, але мені цікаво було, якою буде реакція саме ЄС.
І от учора Жозеп Боррель висловив "стурбованість" щодо цих заяв. Та важливіше інше. ЄС уперше заговорив про зміну стратегії щодо Китаю. Це дуже серйозна історія. У підготовленому проєкті внутрішнього меморандуму європейські чиновники розглядають стратегію розвитку тісних стосунків із Бразилією, Чилі, Нігерією та Казахстаном, щоб замістити китайський вплив і залежність. Для останнього це погані новини, тому що китайці якраз планували вибудувати тісніші стосунки з ЄС на противагу США. Про це й була розмова з Макроном, який повернувся [з Китаю] і почав щось говорити про стратегічну незалежність ЄС від США. Щиро кажучи, посол Китаю у Франції жорстко підставив Макрона.
ЄС довго запрягає, але коли вже їде, то їде. Я ще рік назад писав, що якщо Захід не почне тиснути на Китай та Індію, то санкції працюватимуть саме проти нього. Тому що китайці й індуси, отримуючи дешеві російські енергоресурси, здешевлюють свої товари й підвищують їхню конкурентність на західних ринках. Розмови про нових партнерів на заміщення Китаю можуть стати на багато років новими геополітичними трендами.
Уся ця ситуація ставить серйозно на розтяжку Сі Цзіньпіна. З одного боку, можна почати "бикувати" й нарощувати рівень конфронтації та ізоляції, але це підірве головну ціль Китаю – стати економікою номер один у світі, обігнати США. З іншого боку, можна дати задню, почати підігрувати в питанні війни в Україні Заходу, але це підриває другу важливу ціль – повернення Тайваню. Що ж, подивимося, як на ці нові розмови в ЄС відреагують китайці. Я роблю ставку на другий варіант.
Джерело: Політика Андрусіва / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора
