-15 Київ
Крах Росії. Треба зрозуміти: те, що для нас є крахом, і те, що є крахом для росіян, – це абсолютно різні речі. Зубожіння не стане для росіян крахом, вони будуть готові терпіти. Крахом для них є неможливість впливати на глобальну політику! Крахом для них є усвідомлення, що вони більше не глобальна держава!
Саме із цього Путін почав війну, бо вона почалася не з його вторгенння, а з його вимоги визнати претензії Росії на свій простір і відкотити НАТО до 1997 року. У грудні 2021 року він не висував нам ніяких вимог, усі вимоги він висував "колективному Заходу". Це була його відповідь на травму 90-х, коли Росія була слабка і "підлий Захід" цим скористався. І ще раз: "слабка" не означало була бідна, а означало "не могла відстоювати свої інтереси".
Дам вам пояснення на прикладі: Британія вийшла із Другої світової переможницею, але більше не імперією. Війна настільки виснажила країну, що вона влетіла в системну стагнацію, яка тривала 30 років. Кульмінацією стали масові відключення світла в 73–74-х роках і впровадження триденного робочого тижня на підприємствах через енергетичну кризу. Лі Куан Ю згадував, що благав британців залишити контингент у Сінгапурі на пару років, але вони не мали на це жодних ресурсів. Це все відбувалося на фоні просто неймовірного економічного вибуху в Європі. Британія закінчилася як глобальна сила.
Саме на порозі такої ситуації стоїть Путін. Економічна криза в РФ дуже далека від того, щоб їм не було що їсти, і це б їх теж не зупинило. Але всі ознаки того, що це системна історія, яка затягнеться на роки. Санкції приносять свій результат, але тільки в довгу. І ось починають сходити перші паростки. Економіка РФ у цьому році виросте максимум на 0,5%, може, домалюють 0,7%. Нагадаю: у 24-му вона виросла на 4%. У 2024 році найбільша нафтогазова компанія "Роснефть" мала чистий прибуток мінус 14%, у цьому році – за дев'ять місяців мінус 70%. "Уралвагон", найбільший будівник танків, звільняє до 50% робітників, що означає падіння замовлень. По всій Росії скоротили виплати за контракт СВО із 2–3 млн руб. до 500–800 тис. руб.
Тепер уявіть, що на тлі цих колосальних проблем в економіці Путін має знову зібрати армію у 300 тис., озброїти їх, екіпірувати, виробити десятки тисяч Shahed (ціна одного – $100 тис.), сотні ракет (ціна – від $2 млн), і це все в умовах падіння економіки, росту цін і кризи нафтогазових доходів. Якщо ми вже завдали йому значної шкоди цього року, то із чим він буде наступний закінчувати? Нагадаю, що в цьому році він якраз і воював завдяки росту у 2024-му, а продовжувати такий масштаб у 2026-му на фоні цього падіння? І це ще треба ж буде на сотні мільярдів відбудовувати армію і захоплені території після війни.
Ні, я не хочу сказати, що він недостатньо хворий, щоб продовжити воювати. Я пояснюю, що в березні цього року він буде вибирати: отримати Донбас і заявити про перемогу, але перетворитися на регіональну державу. Або ж погоджуватися на мир, але рятуватися через повернення до співпраці із Заходом. Я, на відміну від більшості, схильний думати, що Путін більше за все переживає, що буде після його смерті. І думка, що Росія знову вилетіла у трубу, для нього значно болючіша, чим думка, що він не захопив Донбас повністю.
Чому березень? Я не вірю, що Путін може відмовитися від ключової своєї вимоги – віддати йому Донбас до березня. Зараз частина його стратегії досягнення мети – знищення нашої енергетики і примушування нас до його вимог. Тому він планує це робити до кінця зими. І якщо ми вистоїмо, то в березні в нього буде мінус ще одне сподівання.
Зараз він буде блефувати, показувати, що він готовий іти до кінця, – бо це частина переговорної гри. Але реально що робити з війною, він буде вирішувати в березні. І тільки тоді ми зрозуміємо, що він вирішив.
Джерело: Політика Андрусіва / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора
