Україна існувала формально, але іноземець не міг сказати про неї й кілька слів. Існування держави в західній свідомості ще і як союзника – це утвердження на століття

Одне із правильних питань – як ми бачимо свою перемогу. Вихід на кордони 1991 року? Лінія на 2022-й? Лінія, яка утвориться зараз, – ось моя відповідь. Наша перемога складається із трьох складових: 

1. Збереження держави.

2. Безпека.

3. Розмір.

У складовій перемоги є збереження нашої держави. Це масштабне історичне досягнення, яке не вдавалося цілим поколінням. Незалежно від того, як завершиться війна, збереження нашої держави буде нашою перемогою й поразкою Путіна.

Хтось може сказати, що ми існували як держава 30 років до війни. І так, і ні. Ми існували формально, але не існували реально. Формально – це коли є держава на карті, реально – це коли американець, європеєць чи японець може назвати цю державу і сказати про неї кілька слів. Існування держави в західній свідомості ще і як союзника – це утвердження на століття.

Чому так важливо зберегти державу? Ізраїль прагнув здобути державу тисячоліттями. Сьогодні в нього всього лише 20 тис. км². Це у 30 разів менше за Україну. Але сам факт існування їхньої держави є впливовим фактором геополітики. Фінляндія втратила значні території, але збереження держави допомогло їм стати країною з одним із найвищих рівнів життя у світі. Корея залишається поділеною вже понад 70 років, але Південна Корея, яка стала міцним азійським форпостом Заходу, – глобальний гравець на рівні технологій.

Другою складовою перемоги є безпека. Навіть якщо ми відіжмемо Кубань чи Бєлгород, поки орки будуть воювати, це не гарантує нам нашого існування. Досягнення безпеки можливо в кілька шляхів. Перший – це розбити ворога так, щоб він більше не міг продовжувати вести бойові дії й виношувати подібні плани. Це виглядає малоймовірним у силу різних обставин, часто незалежних від нас. Друге – це власні військові потужності, які не дозволять ворогу думати про можливий напад. Це теж складний сценарій, оскільки, як бачимо, навіть потужні європейські держави виявилися неспроможними утримувати сильні армії. Третє – це союз з іншими державами, який гарантує безпеку й захист. Це єдиний перспективний сценарій для нас. Так, шансів вступити в НАТО дуже мало, але Південна Корея – не член НАТО, і нічого. Міцні двосторонні союзи – значно ефективніша історія для нас, ніж навіть членство в НАТО.

Третьою складовою є наш розмір та історичні землі. Жодна держава сьогодні не має тих розмірів, які мала в різні періоди своєї історії. Територія постійно змінюється. Тому її не варто робити константою. Можливо, після смерті Путіна ми зможемо й більше взяти, ніж кордони 1991 року, а можливо, і ні. Та поки буде наша держава, ми завжди зберігатимемо шанси розширяти свою територію.

Джерело: Політика Андрусіва / Telegram

Опубліковано з особистого дозволу автора