-1 Київ
Що вибере Зеленський?
"П'ята колона" Кремля на весь голос кричить: "Зеленський стає небезпечним". Для кого? Для Путіна, для українських олігархів чи елітних корупціонерів? Ні. Президент України Зеленський нарешті стає цікавим для українського суспільства і схожим на президента, а не на випадкову людину в політиці. Інше питання – все, що він робить, не має політичної стратегії, якої не замінити жодним піаром Офісу президента.
Поки що його рішучі дії з приборкання Медведчука і наскоки на Порошенка спрямовані на підвищення уваги до себе, інтересу до своїх дій і, зрештою, на зростання рейтингу довіри, а не на вирішення кардинальних проблем країни – боротьбу з бідністю, зміцнення обороноздатності країни, радикальні політичні реформи і боротьбу з елітною корупцією.
Одна річ підірвати політичну ситуацію, інша річ – наполегливо і цілеспрямовано робити те, що потрібно країні, а не намагатися надовго прибрати з шахової дошки небезпечних політичних конкурентів, на місці яких одразу ж з'являться інші. Це нескінченна боротьба, яка пожирає сили і час будь-якого політика, якщо у нього немає власної стратегії для країни.
Що вибере Зеленський – цю нескінченну боротьбу за зміцнення своєї особистої влади чи спробу проведення реформ? Зеленський чудово розуміє, що проведення радикальних реформ буде болючим не тільки для верхівки, а й для населення, замученого кризою, епідемією та війною. І розгубивши бездарно за два роки свій величезний рейтинг підтримки, він уже боїться втратити ще більше. Час втрачено, а "машини реформ" він так і не створив.
Тепер, розворушивши "політичний мурашник", президент Зеленський намагається намацати свою гру. Але його зупиняє страх перед новими гравцями на політичній сцені і зростання політичної невизначеності, непередбачуваність навіть найближчого майбутнього через розпочату "турбулентність". І друга гостра проблема Зеленського – це невміння шукати і залучати сильних, перспективних та незалежних гравців у свою команду, якої так і не сформували. Усі, хто оточує Зеленського, не посилюють його, а, найімовірніше, бездарно і корисливо використовують його повноваження, ресурси та авторитет, не роблячи свого внеску у спільну справу країни, хоч цієї справи й так немає.
Джерело: Виктор Небоженко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
