+5 Київ
За останні три роки війни жоден із геополітичних гравців – США, Росія й Китай – не відкорегували свої стратегічні інтереси.
США досі тримає, як головну повістку своєї стратегії, протистояння з Китаєм.
Китай досі нарощує (втрачені за часів COVID) потужності й намагається стати сильнішим, ніж США.
Росія досі марить новою "Ялтою" і сподівається всістися за спільний стіл із попередніми двома, щоб ділити владний пиріг на трьох.
Ні США, ні Китай не хочуть цього допустити, як і того, щоб Росія посилила когось із супротивників. Тому Москва – це об'єкт для Сі та Трампа, а не рівноцінний партнер.
І дивлячись на танці нинішньої адміністрації США довкола Москви, можна прийти до висновку, що Трамп готовий запропонувати Путіну угоду з єдиною метою – відірвати РФ і "завербувати" у власну зону впливу. От тільки з розміром хабаря у Вашингтоні не складається, бо Україна не є "сліпою овечкою", яка готова отримати одночасно подвійний протекторат. Невивчені уроки 24 лютого 2022 року новою адміністрацією підштовхують нас, Україну, нарешті визначитися і з власним стратегічним планом. І це план – стати частиною об'єднаної Європи, яка також виступатиме суб'єктом у геополітичних розкладах.
У Лондоні, Брюсселі, Берліні, Парижі вже давно відчувають, до чого все йде. Коли в розколотій Європі, так само, як і в Україні, хочуть бачити безвольний об'єкт, яким можна помикати через питання безпеки, мит і різних санкцій. А підтримка праворадикальних партій – це ще одна гра на подрібнення гравців, з якими легше буде домовлятися. Угода про використання рідкісноземельних надр – тому прекрасний приклад, як це може бути. Але треба зробити ремарку, що за впливи на Європу борються не тільки США, але й Китай. Бо загальна десуб'єктивація Європи призведе до посилення кожної зі сторін. Варто лише визначити межі впливів – кого в яку сторону занесе.
Але й тут заважає Росія зі своїми претензіями на шмат пирога. І це час і для Штатів, і для Китаю всерйоз замислитися: а чи потрібна РФ у такому вигляді, в якому вона є сьогодні? Фрагментація Росії – це вихід із тупика, в якому є третій зайвий, котрий постійно працює над змішуванням карт.
От тільки питання: чи здатні Китай і США на цьому етапі взаємно домовитися? Поки що в мене є великі сумніви, хоча такий сценарій передбачав би перезапуск одночасно багатьох процесів не тільки на Європейському континенті, але й в Африці. Де також зіштовхуються інтереси цієї трійки. То чи не прийшов час позбавитися нарешті цього третього зайвого?
У цьому сценарії я бачу не тільки шлях до встановлення повноцінного миру в нашій частині Європи, але й можливості для Штатів і Китаю вийти на новий рівень своїх стратегічних завдань.
Джерело: Viktor Shlinchak / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
