-2 Київ
Минулого тижня я вперше почув про сценарій проведення у травні цього року виборів президента і всеукраїнський референдум від людей, наближених до Банкової.
З їхніх слів, підготовка до цього сценарію вже триває. На моє зауваження, що війна продовжується й жодної підписаної угоди немає, відповідь була доволі впевнена: у березні, максимум у квітні, все буде підписано. І що саме цей часовий коридор є чи не єдиним шансом піти на переобрання, зважаючи на те, що потенційні конкуренти, зокрема Залужний, ще не стартували.
Я не поспішав це публічно озвучувати. Але після того, як західні журналісти Financial Times уже написали про підготовку подібного сценарію з посиланням на українських і західних посадовців, вважаю можливим викласти його логіку відкрито.
Суть полягає в одночасному проведенні президентських виборів і референдуму щодо будь-якої мирної угоди з Росією. За інформацією, яку цитують журналісти, адміністрація Дональда Трампа наполягає на тому, щоб обидва голосування відбулися до 15 травня. Інакше, мовляв, існує ризик втратити запропоновані гарантії безпеки США.
Обговорюється навіть можливість оголошення цього плану публічно 24 лютого, у річницю повномасштабного вторгнення.
За словами співрозмовників видання, у Вашингтоні поспішають завершити мирні переговори навесні. Водночас українські та європейські посадовці визнають, що дедлайни можуть змінюватися. Усе залежить від прогресу в переговорах із Москвою, позиції щодо територій, ситуації на фронті й рівня ескалації. Тобто мова не про гарантований план, а про політичну конструкцію, яка розглядається за певних умов.
Політична логіка цього сценарію доволі прозора. Поєднання референдуму і президентських виборів підвищує явку. Референдум щодо миру може стати сильним мобілізаційним фактором.
Якщо голосування відбудеться рано, поки конкуренти не встигли повноцінно розгорнути кампанії, це об’єктивно збільшує шанси чинного президента на переобрання. В умовах, коли традиційно в Україні президенти не мають високої довгострокової підтримки, фактор часу може бути ключовим.
Окреме питання – це наскільки реалістично організувати два масштабні голосування в умовах війни. Логістика, безпека, участь військових, тимчасово окуповані території, мільйони громадян за кордоном. Кожен із цих факторів здатен зламати найщільніший графік. Не кажучи вже про те, що мирна угода сама по собі залежить від надто багатьох змінних.
Я не стверджую, що цей сценарій уже запущений або що він обов’язково буде реалізований. Але сам факт його обговорення на високому рівні говорить про те, що паралельно з війною вже формується політична рамка післявоєнного етапу.
Наскільки це вірогідно – судити вам. Моє завдання лиш зафіксувати, що така модель розглядається і що її логіка має як внутрішні, так і зовнішні мотиви. Далі все вирішуватиметься не лише в кабінетах, а й на фронті й за столом переговорів.
Спостерігаймо.
Джерело: Victor Taran / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
