+10 Київ
Не знаю, чому саме ці лютневі дні такі трагічні й такі визначальні для України й нас… Рівно 11 років тому я прокинулася й побачила озброєних спецпризначенців на вулиці. Майдан входив в етап масового силового і збройного протистояння. Явно з волі й указівки Москви. Того дня горів офіс регіоналів на Липській і довкола лилася кров.
Нам тоді багато розповідали, що Україна надто дешево отримала свою незалежність, без крові. І ми тоді й уявити не могли, як багато крові попереду. На всі 11 років. З волі й указівки Москви.
Воля українців тоді змінила геополітику, і нашу здачу у сферу інтересів кривавої Москви скасували.
Але Москва не скасовувала свої плани. Програвши в Києві, вона прийшла війною в Крим і на Донбас.
Три роки тому, у ці самі лютневі дати, усім, крім влади в Києві, було очевидно – Москва хоче більшої крові. І всієї України.
І тоді знову воля й мужність українців змінили геополітичне "Київ упаде за два-три дні".
Київ стоїть три роки. Але в ці дні ми вкотре прокидаємося в новій реальності, і прямо зараз його знову пробують поставити на коліна. Бо комусь так виглядає "відповідальне лідерство" й так бачиться геополітика.
Не знаю чому, але в ці лютневі дні – і 11 років тому, і три роки тому, коли здавалося, що все, ми приречені, – нам допомагав Бог. Бо, переживаючи всі ці події тут, у Києві, у серці України і Європи, я просто бачило це диво…
Це й додає віри в те, що й зараз у нас є шанс, коли геополітичні зорі, здається, знову цілковито проти нас. Є, бо ми його заслужили як ніхто й ніколи.
Джерело: Вікторія Сюмар / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
