Вишиванка стала символом єднання поколінь. Хоча цю традицію в Україні знищували найжорстокіше

Україна – дуже креативна територія. Ми творимо культуру світу, навіть самі того не усвідомлюючи. День вишиванки. Святу кілька років, а видається, що це традиція цілих віків. У принципі, так воно і є, але ми його переродили наново, створивши новий культ української сорочки. Ми творимо культ Роду. Роду вільних людей.

І цю сорочку вдягають у Києві, у Лондоні, у Нью-Йорку, у Токіо, у Парижі. Ми робимо те, що мала б робити держава, але ми робимо це самі. І то є велика сила. Вишивана сорочка наших прабабусь стала символом єднання їхніх правнуків і правнучок в непевні часи й у тяжку годину. То є послідовність. То є система самозбереження нації. 

Подиву гідно, що такі речі, такі традиції збережено, попри те, що саме їх знищували найжорстокіше й найсильніше. Даруйте за пафос, але ми вижили в тих узорах і в тих орнаментах. У тих сорочках. Червоне і чорне. Кров і земля. Ми!

Мій п'ятирічний онук, який одягає на себе вишиту сорочку, одягає на себе пам'ять свого прапрапрапрадіда – козака Іркліївського полку. Він вдягає на себе історію п'яти віків. Він одягає на себе дух вільного степу й того Дніпра, що ще пам'ятає свої пороги. Це вже інша людина. Се – чоловік! Нас ніхто не здолає! Ми є, ми будемо!

Джерело: Chepynoga Vitalii / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора