-1 Київ
Я розумію, що проблеми безпілотної галузі мало кого цікавлять. Мало хто на цьому розуміється. Ось якщо про корупцію написати – хто краде, скільки, по прізвищах – будуть тисячі лайків. Можна написати про конфлікт Сирського із Сухаревським, про амбіції Берлінської, про історію з Тихоходом, про цього, як його, короля вікон, який обматюкав військових, – але я нічого про це не знаю. Я не популярний блогер, я не коментую все підряд, потураючи настрою натовпу.
Ось про безпілотники – знаю. І бачу, що ми програємо цю високотехнологічну війну. Ми не встигаємо змінюватися. У нас мало інженерів, конструкторів, програмістів, робітників, жебрацька виробнича база, ми 30 років будували "ринкову економіку", самозабутньо знищуючи промисловість і профосвіту. У нас навіть паяти толком, правильно мало хто вміє. Зате в нас уже сотні, якщо не тисячі "виробників дронів", склади часом забиті дронами під зав'язку, а мало що літає. У нас жахлива бюрократія, армія чиновників, які не встигають вчасно ухвалювати правильні рішення.
Ось це я знаю. Говорю про це, пишу про це, намагаючись достукатися до тих, хто нагорі ухвалює рішення, і тих, хто внизу так чи інакше фінансує ці рішення. І мені у відповідь пишуть із військ. Ось що пише один мій знайомий командир підрозділу далекобійних дронів-камікадзе:
"Бажаю здоров'я. Прочитав твою статтю у "Дзеркалі тижня". Усе так і є, як написано. У мене зараз перебуває на складі понад 200 крил, ми на них потребу писали ще в лютому, пів року погоджували папірці в різних інстанціях, потім кілька місяців виробник нам їх робив. А коли ми отримали ці крила, уже все змінилося. Тепер ми не можемо їх застосовувати ефективно, тому що на тому боці з'явилося дуже багато РЕБ, на кожній вишці мобільного зв'язку стоїть РЕБ, стоять мікрофони, які відстежують польоти наших дронів, стоять радіолокаційні станції, які засікають дрони. І вони тупо все глушать або підміняють координати, особливо небезпечна така підміна за висотою, коли дрон летить низько, щоб його не помітили і не збили засобами ППО. Літак тупо падає. Тепер виходить, що дрони, які ми дуже добре використовували, успішно використовували з високим результатом минулого року й на початку цього року, тепер не можуть пробитися до цілі. Що тут можна зробити? Мої технарі кажуть, що треба ставити окрему американську інерціалку, крута річ – дрон може летіти взагалі без GPS, треба ще новий висотомір, а це дорого – близько десятка "зелені" на борт.
Хто це зробить? Хто за це заплатить? Виробник може провести модернізацію, навіть за свої гроші (за роботами), але грошей на дорогі комплектуючі в нього немає. 200 крил по $10 тис. – $2 млн. Де їх узяти? Розумієш, це ж не проблема виробника – він робить хороші літаки, за затвердженими технічними умовами, за затвердженою ціною, там усе розписано, що має бути всередині, які комплектуючі, держава більше не заплатить, ніж записано, але ситуація змінилася. А ми пів року узгоджуємо папірці, потім отримуємо крила, а вони вже застаріли й не підходять для нової війни".
Ось таке пишуть. Це я й сам знаю. Бачу. Будемо знову збирати гроші через фонд підтримки дальніх безпілотних бомбардувань В-52. Поки що це єдиний робочий варіант виграти нашу безпілотну війну.
Джерело: Юрий Касьянов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
