+1 Київ
Ви про це не хочете думати, але доведеться.
Ми як нація, як народ вимушені еволюціонувати або померти. Війна еволюціонує. Ворог еволюціонує. Армія еволюціонує. Еволюціонує зброя. Цивільним доведеться теж.
Там, де дістають КАБ, будуть підземні школи, дитячі садочки, офіси й лікарні. Ми уйдемо під землю, бо треба жити. Уже уходимо. Уже будуємо.
Через атаки на великі електростанції ми будемо змушені в майбутньому будувати велику кількість менших. Краще сотня маленьких цілей, ніж десяток великих. Складніше захищати, але легше ремонтувати, і менший сумарний ефект від кожного прильоту.
Усі політичні, демографічні, соціальні й інші мапи України, створені до 2022 року, вже лайна не варті. Львів – уже місто-мільйонник, Харків – уже ні. Центр економічної й промислової активності змістився на захід країни, подалі від лінії фронту. Старі радянські, а інколи й дорадянські заводи-гіганти на сході й півдні виносяться артою, Shahed і авіабомбами. Усі торгові шляхи в напрямку Росії закрито на десятиріччя, якщо не більше (а хотілося б назавжди). Населення переміщується, змішуються регіональні культури, міфи й діалекти. Старі лінії і кордони розбіжностей стерті й знищені, нові проходять не на мапах, а в головах.
Ми вимушені еволюціонувати. Це не наш вибір, але це наша реальність. Кожен, хто буде намагатися жити як до великої війни, – вимре, як динозаври або кавалерія. Світ змінився, тепер наша черга.
Джерело: Юрій Гудименко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
