+1 Київ
Одна з головних причин поведінки Майка Джонсона, чому він місяцями не ставить на голосування Палати представників США документ про допомогу Україні – сильна опозиція щодо продовження такої допомоги.
Позиція республіканців загалом – не збільшувати витрат у бік Києва. Ще є хвилювання через те, що в Україні й далі існує корупція, гроші не завжди прямують туди, куди треба тощо. Спікер Джонсон шукав у себе коаліцію для того, щоб не створювати ще глибшого конфлікту всередині вже й так проблемної Республіканської партії.
Роль спікера Палати представників у таких питаннях важлива. Багато наших фахівців, як і я, вважають, що проблеми всередині Республіканської партії призвели до виникнення різних її відгалужень, які не згодні з базовими партійними позиціями. Думаю, що це дісталося як спадок Майку Джонсону. Так само, як це було з попереднім спікером Кевіном Маккарті.
Демократи об'єднані, а республіканці розколоті. Чому так сталося? Демократи мають широку ідеологію. Республіканці теж мають ідеологію, безумовно, але в них є, зокрема, жорсткі протекціоністи, які хочуть фокусуватися лише на внутрішніх проблемах США. У республіканців є субідеології, які конфліктують між собою. У демократів такого немає. Демократи більше, скажімо так, гомогенні у своїх позиціях і поглядах. І вони лояльніші один до одного. На жаль для республіканців.
Майк Джонсон начебто погоджується поставити документ про допомогу Україні після канікул Конгресу. Серед нововведень – допомога у формі кредиту й використання заморожених активів Росії. Наскільки такі форми допомоги заспокоять радикальних республіканців? Скажу, що такого плану підходи точно більше їх влаштують. По-перше, тому що республіканці більше за відповідальність і суто економічну логіку. Не за емоції. По-друге, це їх одразу ж відокремить від позиції демократів. Їм важливо відокремлюватися. Особливо в рік виборів президента США. Тому такий новий підхід є більш прийнятним для республіканців. Але однаково він не лікує і не виправляє тих розривів, які давно виявилися в Республіканській партії.
Даючи гроші Україні у кредит, республіканці, я впевнений, чудово розуміють, що чекати на віддачу доведеться дуже довго. Вони це розуміють. Але тут працює та сама їхня логіка – відрізнятися від демократів, створюючи почуття відповідальності в України й чіткі зобов'язання. Можливо, якщо в майбутньому в будь-якої влади України будуть якісь порушення схожих зобов'язань, то у США будуть важелі, на які можна буде тиснути. Або впливати, як комусь більше подобається.
Якщо пройде пункт про заморожування активів РФ і подальше їх використання для допомоги Україні, Росія викине справжній вулкан критики, обурення, образ і всього, що вони можуть собі дозволити на адресу США. Сьогодні й так украй негативні відносини між США і РФ. Я сказав би, що всі позиції доведено до стану озброєння. Будь-яку критику, будь-який крок чи дію США Росія одразу ж перетворює на пропаганду. У США, до речі, так само відбувається.
У чому звинувачує Росія США чи як нас там ображають – нам абсолютно пофіг. Ми розуміємо, що нас у РФ критикують, але нам це абсолютно нецікаво. Ми сприймаємо все, що відбувається в Росії, як ніби це була Північна Корея. Ми знаємо, що у РФ сильна пропаганда, повно брехні й маніпуляцій. Тому критику США з боку Російської Федерації американці сприймають апріорі як невиправдану пропаганду. Тут навіть немає образ, тут просто зневага, і нічого більше.
Так, США – за демократію, вільний світ, верховенство права. Але іноді наші цілі просунути досить гідні позиції плутаються у процесі здійснення. Ми, звісно ж, не кидатимемо нашого друга – Україну. Адже питання тут у тому, як далі існуватиме цивілізований світ. Проблема лише – як цього досягти? Результат може відрізнятися від реальності, від поглядів України на ті чи інші питання.
Наприклад, у нас хтось може вважати, що військова підтримка не є настільки важливою, наскільки вона по-справжньому принципова для України. Хтось у США вважає, що краще домовитися, а не далі воювати. Мають місце, зокрема, і суто прагматичні підходи, без емоцій і почуттів. Це – як математика в зачиненій кімнаті. Багато хто у США просто не відчуває того болю й того гніву, який переповнює, я впевнений, кожного справжнього українця. Мабуть, комусь з американців просто шкода грошей на Україну. Просто шкода. Саме тому вони вважають, що пріоритетом має бути врегулювання проблем усередині США, а не відстоювання чогось у країні, яка є проблемною, та ще й так далеко розташована.
У США й України – спільні цілі, але немає чіткого загального розуміння, як їх досягти. Саме загального розуміння немає. Звідси й складнощі, які певною мірою пояснюють позицію республіканців і ті непорозуміння, які сьогодні бачить Україна у своїх нинішніх відносинах зі США.
Джерело: "ГОРДОН"
