Авторка книжки "Кіра. Дорога додому" Остафієва розповіла, як у перші дні повномасштабної війни на дев'ятому місяці вагітності покинула Україну

"Я мала валізу документів і чужі лижні штани, які мені віддав сусід у бомбосховищі, і не мала розуміння, де мені народжувати, бо невідомо, де за три тижні буде безпечно", – розповіла вона.

У публікації зазначають, що Остафієва не мала дозволу на такому строку сідати в літак, але вона "все ж опинилася за 7 тис. км від дому".

"Я підтверджую готовність поспілкуватися зі ЗМІ і вступаю у внутрішній діалог із донею, пояснюючи їй, як важливо не народитися в літаку. Бо це тільки з командиром я така рішуча й упевнена в собі. Насправді ж дуже боюся стати героїнею новин на кшталт: "Українська жінка, тікаючи від війни, народила в літаку над Атлантичним океаном". Тож я дуже яскраво уявляю можливі варіанти сенсаційних новин: "Пілотам довелося приймати пологи просто над Гаваями", "Не долетіла: українська біженка народила доньку в літаку, яким тікала від війни", – поділилася вона спогадами про пережите.

Восени 2022 року журналістка з новонародженою донькою повернулася до Києва, проїхавши 12 країн, 25 міст, 7 тис. км літаком, 6 тис. км автомобілем і 300 км поромом.

Про свій досвід журналістка розповіла у книжці під назвою "Кіра. Дорога додому", авторську винагороду від продажу якої в Україні передасть у фонд "Голоси дітей". Він опікується дітьми з прифронтових територій. Книжку журналістки також презентували на міжнародних майданчиках – на Лондонському книжковому ярмарку й на Лейпцизькому книжковому ярмарку.

"Немає більшого жаху, ніж давати нове життя у розпал війни й не знати, як це життя зберегти. Але й нема більшої нагороди від долі, ніж мати в цей час немовля, бо це маленьке мишенятко, що не може без тебе й так щиро посміхається, у найпохмуріші часи генерує щастя. І дає сили рухатися, попри все, далі", – зізналася Остафієва.

Про що книжка

У книзі Остафієва розповіла "про складний шлях, коли страх і невизначеність перетворилися на сміливість і рішучість", а також про підтримку друзів і незнайомців, які "відчиняли двері у безвихідних ситуаціях". Журналістка також розповіла про "хитрощі й ризики, на які довелося піти, щоб перелетіти Атлантику".

"Я йду порожніми коридорами, де ще вчора було повно породілей, і думаю, де вони всі зараз і чи добре роблю, що досі перебуваю в Києві… До великої білої зали, зі стін якої на мене дивляться зі світлин десятки щасливих малюків, яким колись тут дали життя, увірвалися слова "вибух", "бомбардування", "окупанти", "путін" і "війна". Мене охоплює жах до нудоти. Пологовий будинок – це місце, де не говорять про смерть і війну. А теми війни й поранень не актуальні не лише тому, що це будинок, де з'являється життя, а й тому, що тут і так вистачає свого болю, крові та страждань", – написала у книжці Остафієва.