Фреймут: За кордоном я – одна "з". Якщо мене завтра тут не стане, мене просто тихенько поховають 

"Упевнена, що зараз в українців спільна душа, і вона болить. У нас біль, горе, відчуття жаху, несправедливості, розпачу, і все це погіршується тим, що ми не відчували схожі емоції. Ми жили в абсолютно щасливій країні, самі цього не усвідомлюючи... Особисто я відчуваю провину за те, що часто нарікала, говорила, що у Європі краще... І тільки тепер, коли пожила в Лондоні, розумію, що найкраще – в Україні", – заявила вона.

Телеведуча зізналася, що, перебуваючи в Лондоні, відчуває, що втрачає себе.

"Нещодавно я приїжджала в Україну, була деякий час удома, і відчуття того, хто я є за кордоном і хто я в Україні, – це дві різні реальності. За кордоном я – одна з, моє життя поки що тут нічого не значить. Якщо мене завтра тут не стане, мене просто тихенько поховають і абсолютно не буде важливо, жила я на світі чи не жила. Тоді як в Україні моє життя і "я" мають значення. В Україні моє ДНК, в Україні моя суть", – зізналася вона.

Фреймут підкреслила, що коли перетнула кордон, різниця відчувалася з перших секунд – митники усміхнулися, запитали, чому вона така сумна, побажали гарного настрою. За словами телеведучої, у Львові люди обіймали її на вулиці.

"Я розуміла, що я для України можу багато зробити, але ще більше Україна може зробити для мене. У батьківщині наша ідентичність. Мілан Кундера колись казав: "Тільки нещасливі люди покидають батьківщину". Моя душа – в Україні. Україна мені сниться, часто мені сниться моє місто Новий Розділ із мого глибокого дитинства. Але я не можу зараз і не буду повертатися, поки літають бомби, бо я – мама. І мої материнські інстинкти сильніші за мої егоїстичні бажання повернутися в Україну. Нині я буду в Лондоні оберігати дітей від горя", – сказала вона.