0 Київ
Холоденко: Пугачова у житті дуже худа, доглянута, з неймовірною енергетикою. Немає відчуття "я зайшла – і всі розступіться"
Фото: kholodenkon / Instagram
Мишко Хома мене врятував – він схопив цю подовжену частину спідниці в зуби, і ми вийшли на сцену. І я зрозуміла, що людина не кине ні в біді, ні в їжі
– Наталю, у жовтні в кінотеатрах стартувала прем'єра фільму "Де гроші?". Це ваш дебют у повнометражному кіно?
– Так, для мене це дебют. Чесно, я про це мріяла, але навіть не розуміла варіантів, як можу потрапити на зйомки фільму. Усе сталося випадково – ми знімалися у великодньому кліпі [українського співака] Олександра Пономарьова, [режисер, співак] Мишко [Хома] вийшов із гримвагена, подивився на мене і сказав: "О, ти мені потрібна!"
Ми з Мишком давно знайомі, нас об'єднує багато цікавих історій. Ми вели захід "Viva! Найкрасивіші". У мене був "хвіст" на сукні, який був обтяжений спеціальними залізними монетами, щоб він гарно і плавно тягнувся.
І перед самим виходом у мене тріскається корсет, бо цей "хвіст" надто тягне. Нашвидкуруч на мені його зашили, але був ризик, що, якщо піду із цим "хвостом", корсет порветься знову. І Мишко мене врятував – він схопив цю подовжену частину спідниці у зуби, і ми вийшли на сцену. І я зрозуміла, що людина не кине ні в біді, ні в їжі.
– Суворий партнер і режисер Хома?
– Я більше Мишка відчула як актора. Він є досить комфортним партнером. А режисером була ще одна людина, яка відповідала за все, як це виглядає у кадрі. Мені здається, він був зачарований мною. У мене, звичайно, там 15-секундна роль, але я вважаю, що для першого разу чудово, тому що це дуже стресово і, коли немає досвіду, все не так легко, як виглядає на екрані.
– Уже бачили фільм на великому екрані?
– Ні, ще не бачила. Коли була прем’єра для всіх учасників, я була за кордоном.
Пугачова – дуже вихована, привітна людина, але я не лізла з якимись розмовами
– Нещодавно ви випадково зустрілися в шоурумі з російською співачкою Аллою Пугачовою. Яке враження вона на вас справила?
– Ми з нею зіштовхнулися в одній VIP-приміряльні у магазині, досить тривалий час були поруч на одній території, десь, можливо, хвилин 40. Коли я тільки прийшла, вона вже пішла, я думала, вона вже не повернеться, але вона повернулася. У мене все всередині тьохнуло, я привіталася.
Вона дуже вихована, привітна людина, але я не лізла з якимись розмовами, бо знаю по собі, що кожен потребує особистого простору. Ти ж не можеш ходити в якомусь шоломі на голові, щоб просто побути покупцем. Тому я з повагою поставилася до цього її досвіду, але з її стилістом [Ігорем Гуляєвим] ми познайомилися ближче і вже навіть робили кілька прямих ефірів разом.
– Яка Пугачова у звичайному житті?
– Вона дуже худа. Струнка, правильно говорити. Вона дуже струнка, доглянута, з неймовірною енергетикою. Немає від людини жодного відчуття, що "я тут зайшла – і всі розступіться". Дуже приємна людина.
Мені здається, що я так тікала від бідності, від злиднів навіть, що перестаралася і досягла багато чого
– В Instagram ви опублікували листа, який написали колись собі в майбутнє, і сказали, що збулося все, про що мріяли. А був момент, коли здавалося, що нічого не вийде, що краще нехай усе залишається так, як є, навіщо хотіти те, чого ніколи не було? Як упоралися із цим страхом?
– У мене відчуття, що нічого не вийде, було спочатку, коли я обрала свою професію, бо не було жодних прикладів успіху. Тобто на той момент, коли я вступала до університету, не було жодного якогось відомого психолога, який працював би на телебаченні або збирав тисячні зали.
Це були божевільні люди, які обрали якусь професію – "космонавт". Думаю, я спочатку прийняла цей тягар, що з такою професією люди великого успіху не досягають, і я так бачила, що сидітиму собі десь у кабінеті, консультуватиму. Максимум – у науці досягну якихось успіхів.
Але потім з'явився такий приклад, як [український психолог] Діма Карпачов, це додало мені впевненості. І поступово все сталося, як я вважаю, за інерцією. Мені здається, що я так тікала від бідності, від злиднів навіть, що перестаралася і досягла багато чого.
– Наталіє, амбітних цілей хочуть досягти багато, але виходить не у всіх. Чому так?
– Я вважаю, що люди не досягають дуже часто через те, що вони ставлять завищені цілі та нетверезо оцінюють свої можливості.
З мого досвіду, скільки я стикаюся з людьми, які кажуть, що дуже-дуже хочуть, але за перших якихось складнощів вони дуже часто здуваються: "Мене тут образили, не прийняли, не так подивилися, а тут я не принижуватимуся". І це все призводить до того, що далі всі ці бажання залишаються на словах. Але я вважаю, що якась мінімальна реалізація планів доступна кожній людині.
Зараз біда полягає в тому, що психологія чомусь потрапила до категорії "професій для тьолочок"
– Чи є колеги, до яких ви могли б звернутися самі?
– Звісно, є. Діма Карпачов – перший радник мого щастя і людина, думці якої дуже довіряю. У професійному середовищі дуже багато колег, із якими спілкуюся.
Хороших не так уже й багато, але до 10 людей тих, кому довірила б своє питання, назвати можу. Вони переважно не медійні люди, вони професіонали.
Хочу сказати, що серед медійних теж є грамотні, просто зараз біда полягає в тому, що психологія чомусь потрапила до категорії "професій для тьолочок", коли "я нічого не вмію, нічого не знаю, але буду психологом".
Я до цієї професії ставлюся зовсім інакше. Це мій храм, мій друг і дуже серйозний напрям у житті. Думаю, що всі ці легковажні тренінги “я прочитала книгу – я психологиня" рано чи пізно перестануть бути цікавими для деякої категорії Insta-психологів і згодом виживуть лише експерти – люди з базовими знаннями.
Я слухаю [Михайла] Лабковського, [Андрія] Курпатова, Дмитра Карпачова. Є іноземні психологи, чиї імена у нас непопулярні – я знаходжу їхні лекції, записи, роблю все можливе, щоб продовжувати навчатися.
[Американський сімейний психотерапевт] Джон Грей, із яким я проводила майстер-клас рік тому, – людина, яка захистила дисертацію у Стенфорді з психології, це величезне щастя – спілкуватися з ним, обговорювати різноманітні теми.
Я перебуваю у професійному полі і до психологів сама звертаюся як клієнт. За нормами, міжнародними вимогами, це в середньому 40 годин на рік.
– Якось ви казали, що ваші кумири стали друзями. А доводилося розчаровуватися у знаменитостях після близького знайомства?
– Скоріше навпаки. Ті люди, які були як орієнтир у моєму житті, бажана людина для знайомства, – я в них не розчарована. Можливо, я пізнала їх із несподіваного боку, але я не розчарована.
Деякі знаменитості, які і так мене душевно не чіпали, під час близькому розгляду виявилися менш харизматичними, ніж я думала, Але розчарування не було, тому що я не вважаю, що хтось має прийти і підкорити моє серце.
– Ви не приховуєте, що грошей у борг не даєте. Так було завжди чи це рішення ухвалили після якогось повчального досвіду?
– Мені стільки разів не повертали. Востаннє дуже близькі люди не повернули дуже великої суми, і це стало категоричною позицією.
Але в якісь ситуації, коли я допомагаю не тим людям, які потребують допомоги, а тим, які просто вміло маніпулюють, я все одно потрапляю.
– Як правильно сказати "ні", щоб не відчувати провини?
– Правильно говорити "ні" мене навчив Карпачов. Ні тому що "ні" – ось без жодних довгих: "Ти розумієш?.." Просто: "Ні. У мене таке правило, і я зараз не відчуваю бажання його порушувати".
– А як у такому разі формулювати прохання, щоб не почути відмову?
– Я вважаю, що коли просиш, навпаки, перше, треба завжди казати: "Але ви мені можете відмовити". Це ж не маніпуляція – це прохання.
Якщо ми хочемо керувати поведінкою людини, як вигідно нам і невигідно їй, – це маніпуляція. Якщо хочемо, щоб людина з нами зберегла стосунки, незважаючи на прохання, вона має відчувати свободу – і свободу відмови зокрема.
– Наталю, у вашій біографії є історія, яка надихає: про те, як ви захотіли провести вечір на честь іспанської оперної співачки Монсеррат Кабальє і самі запропонували свою кандидатуру організаторам, хоча на той момент, за вашими словами, погано знали англійську і не мали досвіду як ведуча. Вам було складно наважитися?
– Були організатори, які робили святкування дня народження Монсеррат Кабальє у Києві, я їм запропонувала свою кандидатуру, і вони мене взяли, незважаючи на всі недоліки та невідповідності. Якось повірили у мене.
– Ви тоді працювали безплатно?
– Звісно, мені заплатили гонорар – я, чесно, не пам'ятаю точно, але приблизно $2 тис. був тоді гонорар.
– Чи варто у таких випадках думати, що хтось, можливо, уже був затверджений на роль ведучої та залишився без роботи?
– Ні, звичайно. Ніхто не був, по-перше, затверджений, а якби й був, то рішення завжди за тим, хто несе основні ризики і відповідальність. Це організатор.
– Наталю, а якби дістали тоді відмову, це могло б похитнути вашу впевненість у собі?
– Якби я дістала відмову, взагалі б на мене це ніяк не вплинуло, я була б рада, що спробувала. Вважаю, якщо вам кажуть, що місце вже зайняте, треба сказати: "Ну, але я завжди готовий знову почути пропозицію".
– Наталю, 2017 року задля участі у проєкті "Танці із зірками" ви навіть заплатили штраф, відмовившись від іншого проєкту. Стежили за останнім сезоном?
– Ні, не стежила.
– А коли самі були учасницею, прикро було чути критику з боку суддів? Чому так болісно пари реагують на оцінки Катерини Кухар?
– Тому що вона насправді там найекспертніша з усіх. Балет – це найскладніше мистецтво танцю. Найчастіше вона справедливо дає зауваження.
– Чи хотіли б знову стати учасницею?
– Так, я б хотіла.
– З яким партнером?
– Можливо, з Дімою Дікусаром. У нас із ним такі – теплі стосунки. Хоча, звичайно, [партнер із шоу, хореограф] Віталік [Загоруйко] з мене знімав три шкури, і в якийсь період це було дуже ефективно.
Фото: kholodenkon / Instagram
– Хочеться запитати про вашу спонтанну покупку – коняку. Хто її доглядає, як часто бачитеся?
– Я з нею не часто бачуся, бо зараз у тварини проблеми з хребтом. Приїхати і погладити – це складно, тому що за містом вона стоїть.
А взагалі у певний період займалася щодня. Але в коней багато буває травм, проблем – усе, як із людиною, треба доглядати їх.
Думаю, багато жінок самі провокують ситуації, дають недвозначні натяки, а потім не хочуть відповідати за наслідки
– У квітні 2021 року співачка Ані Лорак заявила, що дістала від російського продюсера Костянтина Меладзе пропозицію особистого характеру. Вам доводилося консультувати жінок, які стали жертвами домагань? Багато артисток зізнаються, що вдавали, ніби нічого не відбувається.
– Чесно, про багатьох артисток хочу сказати, що коли люди за 15 років починають говорити, що їх домагалися, – як я до цього ставлюся?
Річ у тім, що жінки, котрі приймають пропозиції стати коханками, роблять це не з благодійною метою. Вони хочуть щось отримати натомість. Натомість вони хочуть отримати те, що коштує грошей. Вони дають тіло замість грошей, бо хто має якийсь ресурс.
Я вважаю неприйнятною ситуацію, коли людину заганяють у кут. Коли вона не має виходу, вона, по суті, в рабство потрапляє. Ось це для мене категорично негативна ситуація, яку ніяк виправдати не можна, і це має каратися.
Але якщо людина йде у світ кіно, шоу-бізнесу і користується своєю молодістю та красою, розуміючи, що це один із ресурсів і інших поки що немає, то потім згадувати за 15 років, хто як тебе домагався – ну слухайте, ну давайте я ображатимуся на казино, що програла гроші. У принципі, сенс туди заходити? Тобто я вважаю, що деякі заяви зараз почали мати такий хайповий характер.
Я особисто жодних подробиць ні про кого не знаю, але вважаю, коли жінка за 15–20 років згадує, як її домагалися, – ну чудово, тебе хотіли, тебе домагалися.
Запитання, як це було? Пропозиція і насильство – різні речі. Якщо чоловік виявляє інтерес до жінки – це чудово. Якщо жінка може йому відмовити – це теж чудово.
Якщо жінка погоджується заради вигоди, користується всіма бонусами, які вона отримує від цієї угоди, а потім розповідає, який він негідник, – ну то це теж якесь уже якесь насильство над чоловіками: я тебе використала, а тепер давай ми тебе звинуватимо.
Хочу сказати, що, на жаль, так влаштовано, що завжди ніби чоловік винен, але, мабуть, це не завжди так. Думаю, багато жінок самі провокують ситуації, дають недвозначні натяки, а потім не хочуть відповідати за наслідки чи користуються іменами відомих чоловіків.
Холоденко народилася 1983 року в Черкасах. Широко популярною стала 2017 року після участі у проєкті "Танці з зірками" на каналі "1+1".
Холоденко виховує сина Ларіона (2012) та доньку Вів'єн (2019).
Обговорити цю тему у Facebook
