"Я для нього знахідка". Українська піарниця розповіла про знайомство з ДіКапріо на вечірці в Нью-Йорку 

– Олю, у Facebook ви повідомили, що вам вдалося залишити ДіКапріо свою візитку. Де відбулася ваша зустріч? Яке враження він справив на вас?

– Я суперфанат ДіКапріо з ранніх років. Але, звісно, у Києві я не мріяла побачити його колись, бо це було неможливо. Але всіх, хто працював з іноземними артистами, я просила: "Будь ласка, якщо буде ДіКапріо, скажіть мені, щоб я приїхала й хоча б просто подивилася на нього на відстані".

Коли я переїхала до США, мені було дуже тяжко. І з мовою, і з адаптацією. Друзів немає. Усе незнайоме. І в якийсь момент я зрозуміла, що треба поставити якусь мету. І однією із цілей, чому я взагалі приїхала до Америки, було бажання працювати з ДіКапріо. Але це було неможливо якось. Але коли почалася повномасштабна війна, я ввімкнулася на повну, почала запрошувати зірок – і коли вже запросила й американського актора Мартіна Скорсезе, й американську співачку й актрису Віру Фармігу, почала вірити в це дедалі більше. І торік я зустріла ДіКапріо. Це була афтепаті Met Gala.

Спершу я взагалі не повірила, що це він. Я була шокована. Я все життя мріяла про цей момент, навіть вигадала, що йому скажу, але це так було страшно. Я підіймаю очі, він недалеко стоїть, і в мене таке: "Блін, що робити? Що сказати?" Сказати: "Я тебе любила все життя", – чи сказати: "Я хочу з тобою працювати". Я обрала другий варіант. Я підійшла і сказала: "Привіт, Лео. Я – Оля, рада познайомитися. Я працюю піарницею в Нью-Йорку, і якщо тобі потрібен хороший піарник, let me know". Для мене це було шок-сенсація. Я взагалі не готувалася. Я дуже була рада, що підійшла. І я розуміла, що в мене є кілька секунд. Там охорона взагалі не підпускає. Якимось чином це сталося торік. І я сварила себе, що не дала йому своєї візитівки.

– Цього разу вам удалося це зробити?

– Цього року ми знову пішли на афтепаті Met Gala, яке відбувається в Нью-Йорку. Я трошки вже готувалася. Я не знала, що він там буде. Ти не знаєш, хто насправді прийде, але дуже сподівалася. Я дістала візитівку й поклала до кишені.

Ми зайшли до зали, я бачу дуже багато охорони. Стіна така стоїть – вони взагалі нікого не пускають. Ми оминаємо. Обходячи, я кажу своєму другові-фотографу: "Мені здається, стільки охорони може бути тільки в ДіКапріо. Нікого іншого так не охоронятимуть". Він піднімає очі й каже: "Оль, то там ДіКапріо!" Друг фотографував гостей, але ДіКапріо не можна знімати. На той бік не можна навіть дивитися. Я просто залишилася біля охорони й дивилася. Я захотіла за ним поспостерігати. Ніхто мене не чіпав. Я розуміла, що ніколи не пройду крізь цю стіну охорони, це неможливо. І я навіть не намагалася, просто стояла, тримаючи візитівку в кишені.

І в якийсь момент він просто пішов мені назустріч, а його охорона – попереду й позаду нього. Максимум, що я могла зробити, просто взяти його руку. Він на мене подивився, я поклала йому свою візитівку. Він затис її в руці. Я нічого не змогла сказати, мені не дали. Це взагалі було неможливо. Я хотіла сказати, що забула дати йому свою візитку минулого року, що я – Оля, піарниця, і я прийшла сьогодні сюди, щоб віддати йому свою візитівку. Але я не змогла сказати. Але коли він спускався сходами з охороною, я побачила, що він дістав мою візитівку й подивився на неї. Та й усе. Я дуже щаслива.

– Як гадаєте, він вам зателефонує?

– Я найкращий менеджер для ДіКапріо, бо працюю майже 15 років із топартистами України й уже Америки, тому я для нього знахідка. І він тупо втрачає час, коли мені не телефонує.