Ярослав Грубич: Це не в реанімації мені відрізали руку – вона була вирвана уламком російського снаряда 

"Це був удар по особовому складу. Прокинувся одразу після того, як це сталося, і подивився вниз. Бачу, що рука – фактично її вже немає. Була сильна контузія, усе сіре, біло-чорне. І я, на жаль, бачу біля себе загиблих своїх побратимів, які буквально дві хвилини тому були біля тебе, і ви з ними спілкувалися або працювали", – розповів він.

За словами Грубича, спочатку він не розумів, що сталося.

"Ти знав, що може щось статися. Завжди в голові є це – ти йдеш туди, де, на жаль, убивають. Але ми ж думаємо, що з нами цього не станеться. Але стається, всюди стається, – додав він. – Головне – уже потім як ти на це реагуєш. Я подивився вниз, побачив те, що кістки вже немає. Одні пальці висіли на м'язах. Турнікет я не накладав, тому що в мене не було масованої кровотечі. Це не в реанімації мені відрізали руку – вона вирвана була уламком російського снаряда".

Ярослав Грубич зазначив, що в момент поранення у нього не було кровотечі.

"Мені зараз усі медики кажуть, усі друзі з тактичної медицини, що це випадок унікальний, тому що зазвичай, коли вириває кінцівки, ти течеш [спливаєш кров'ю] дуже швидко і майже одразу помираєш. Масивна кровотеча це називається", – зазначив він.

Грубич додав, що в момент поранення в нього не було думки, що він може померти.

"Я відволікався на якісь такі деталі – не на руку, не на те, що сталося, а на те, що я не збираюся помирати. Пізніше зробили "доленосну" операцію, як потім пояснили, що я був один із найкритичніших, я прокинувся, спочатку нічого не чув, бо контузія сильна, але я міг сказати, що тепер я шульга. І дівчата це почули й кажуть: "Ну, цей далеко піде". Чому я так сказав? Я розумів, що рука не відросте, як у ящірки хвіст. Тому треба одразу приймати те, що з тобою стається", – поділився він.

За словами Грубича, найголовніше – сила духу.