Ярова: З 2017 року в мене було постійне бажання народити. Я пішла до клініки. Вагітніла, але вагітність закінчувалася нічим. Так відбувалося років зо два G

"Десь із 2017 року в мене було постійне бажання народити. Це нормально для психіки. Коли ти бачиш дуже багато смертей, у тебе організм починає працювати на що? Треба ще залишити нащадків. Це ті речі, які прошиті в нас на підкірці. Це те, що нами керує, коли ми не розуміємо, що робимо. У мене все зійшло на другий план. Тільки одне бажання: "Хочу дітей", – зізналася вона.

За словами Ярової, лікарі були проти того, щоб вона народжувала, оскільки свою першу дитину волонтерка втратила на великому строку вагітності, а за її життя боролися медики. Волонтерка також наголосила, що свого старшого сина вона "не виносила, а вилежала". Окрім того, зізналася Ярова, їй не вдавалося завагітніти.

"Уже у віці 36 років я пішла в клініку репродуктивної медицини і сказала, що хочу дітей. Там уже знайшли проблему, чому в мене загинула перша дитина. Тому що в мене проблема зі згортанням крові – воно підвищується. Коли вже йшла розмова про підсадку ембріона, я казала: "Давайте два". Вони казали: "Ні, один, тому що ризиковано". Так відбувалося, певно, років два. Я вагітніла, але вагітність закінчувалася нічим. У нас уже була домовленість із моїм репродуктологом, що це крайній раз. Тому що після останнього викидня була така фраза: "Ви в боротьбі за наступну дитину лишите свою дитину сиротою". І мене це зупинило. У мене навіть удома лежить папка документів на всиновлення. Я вже розглядала такий варіант. І я собі вирішила, що це крайній раз. І тут вона заходить у палату перед підсадкою і каже: "Дано, давайте двох". Я кажу: "Господи, я вас три роки про це прошу". Ну, і вона каже: "Це дуже маленька ймовірність. Усе, на цьому ставимо крапку", – розповіла Ярова.

Вона наголосила, що на п'ятий день після цієї підсадки тест на вагітність показав позитивний результат.

"Я не сумнівалася. У мене були надії, що буде хоч одна дівчинка. Але я пам'ятаю, що десь на сьомому чи восьмому тижні вагітності прокинулася вночі й думаю: там Льолік і Болік. Тобто два хлопці. Усі мені казали: "Аби ти до 30 тижнів доносила". Але було і 30 тижнів, було і 32 тижні, було 33 тижні, коли я вже майже народжувала, але зупинили процес. Я вже лежу в клініці тиждень. Усі ж хочуть дотягнути до 37, щоб уже діти були доношені. І якраз 37 тижнів випадає на Петра й Павла. Я піднімаюся в операційну під дзвін колоколів. Представляєте? І я народжую дітей", – розповіла волонтерка.

Ярова висловила впевненість, що мала народити своїх синів.

"Коли їм було по місяцю, мені зробили дуже класну фотосесію з ними. Це була така мімімішна фотосесія: розмита стіна, і я на фоні цієї стіни з двома маленькими пакуночками, з дітьми своїми. І мені люди пишуть: "Дано, у вас за спиною два крила". Я вдивляюся – там дійсно два крила... Я вірю в такі кармічні речі. Мені здається, що цих хлопців я не мала народити. Мені їх дали за те, що я рятувала – і рятувала саме чоловіків", – наголосила вона.