"Пам'ятати – означає будувати майбутнє". Докторка філософії Наталія Кривда на виставці "Голоси" дала інтерв'ю музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова

За словами Кривди, говорячи про збереження пам'яті, дослідники пропонують використовувати два основні терміни – "комунікативна пам'ять" і "культурна пам'ять".

"Комунікативна пам'ять – це пам'ять трьох поколінь. Ваш дід розказав батьку, батько розказав вам. Виставка "Голоси", прекрасна й дуже потужна, емоційна – якраз про комунікативну пам'ять, – зазначила вона. – Це реальні історії реальних людей, розказані тут і тепер, зафіксовані й представлені як відрефлексований персональний досвід. А культурна пам'ять – це великий наратив, який є результатом культурної політики. Коли ми знаємо, що це свідомо сформований процес, нам зрозуміліше наше в ньому місце".

Головними гравцями й активними учасниками цього процесу, на думку Кривди, є громадяни – найпотужніше й найширше поле.

"Як всі ми можемо долучитися? У кожного з нас є досвід переживання, наприклад, початку повномасштабного вторгнення. Чи ви записали його? Чи готові залишити задокументованим? Чи зафіксували свої враження учасники бойових дій? Чи зберегли світлини порожнього Києва або звільненого Херсона? Громадянин є замовником, учасником формування комунікативної пам'яті. А персональний рівень дуже пов'язаний із родинним. Пишіть родинні спогади, скануйте фото, створюйте пам'ять. Із родинних історій формуються великі наративи, – наголосила Кривда. – Замовниками формування пам'яті є громади, які воліють зберігати пам'ять про загиблих, це ЗМІ, державні інституції, сама держава, політичні гравці. Велике значення мають музеї, які стають простором, де відбувається перепривласнення своєї культури. Як і культура, пам'ять може бути історією або мішенню – і це питання до того, хто і як використовує наративи".

Кривда підкреслила, що національна культура становить середовище, де формується національна ідентичність.

"І це основи національної безпеки. Лінія фронту проходить не лише по населених пунктах. Кривава лінія фронту проходить по нашій свідомості. По один бік лінії – "велика вітчизняна війна" й "можемо повторити". По другий – Друга світова війна й "ніколи знову". По одну сторону – винищення людської особистості, приниження, руйнація. По іншу – суб'єктність людей, організацій, інституцій, країни. Зрештою все, що винищується, елімінується, руйнується по той бік фронту, навпаки, є частиною нашої стійкості й нашою єдиною перспективою. І тому мені здається, що пам'ятати – означає будувати майбутнє", – наголосила докторка філософії.