Військовослужбовиця Руна: Для мене головне, що якщо, не дай боже, помру, щоб це було різко. Я боюся залишитися калікою, особливо без ніг

"Сьогодні ти є, завтра тебе немає. Для мене просто головне, що якщо, не дай боже, я помру, щоб це було різко. Щоб не було цих відірваних рук, ніг, м'яса та ще чогось. Тобто раз – і все. Це нормально. Я боюся залишитися калікою, особливо без ніг. Це в мене найбільший страх, що відірве ноги, тому що я люблю активне життя, дуже люблю спорт. Я завжди займалася спортом – до служби, під час служби. Я від нашої бригади їздила на змагання і завжди підтримую фізичну форму, щоб мати можливість тягати ті самі короби по 35 кг і автомати по 70 кг, які ми носимо, переносимо. Лєнти ці з БК по 50 снарядів в одній лєнті", – розповіла вона.

Руна зізналася, що захоплюється людьми, які, незважаючи на втрату кінцівок, продовжують активне життя.

"Я не знаю, якщо, не дай боже, щось, чи зможу я себе взяти в руки, хоча я сильна духом і все таке, але не знаю, чи зможу я жити так, як і раніше, в емоційному плані – на протез ти станеш і підеш, але чи зможеш себе приймати такою, чи зможеш не соромитися і робити те, що ти робила раніше?" – сказала Руна.

У цьому ж інтерв'ю вона назвала "найтупіші" запитання, які їй ставлять цивільні.