+24 Київ
Протягом століть свято цих двох апостолів вшановують в один день. Петро і Павло уособлюють церкву в її безперервній традиції. Через їхню проповідь, згідно зі Святим писанням, Господь "дав церкві початок християнської віри".
"Спомин святих апостолів Петра і Павла християни почали відзначати раніше, ніж Різдво. У IV столітті вона вже була дуже розбудована. У цей день у Римі правилося три служби: перша – у базиліці святого Петра у Ватикані, друга – у базиліці святого Павла-за-мурами, третя – у катакомбах святого Севастіяна, де, імовірно, під час нападу на Рим вірні переховували мощі апостолів Петра і Павла", – ідеться у джерелі.
Петро був одним із 12 апостолів, учнем і прибічником сина Божого Ісуса Христа. Саме Ісус назвав Петра "каменем", на якому буде збудовано церкву. Про це пишуть на сайті Волинської єпархії ПЦУ.
Апостол Петро проповідував у Юдеї, а потім у Римській імперії. Там, за переказами, його розіп'яли вниз головою 64 р. н.е. за наказом імператора Нерона.
Святий Павло спочатку переслідував християн, але після навернення до християнської віри став проповідувати її. Послання Павла до ранніх християнських громад стали основою християнського богослов'я. Павло загинув мученицькою смертю в Римі, ймовірно, того самого року, що й Петро. Його стратили обезголовивши.
Свято Петра й Павла встановили ще в перших століттях християнства на згадку про спільний день мученицької смерті апостолів. За церковним переказом, їх стратили в Римі 29 червня. І ця дата стала днем ушанування їхньої пам'яті. У V ст. цей день уже вшановували християни.
Починаючи з 1 вересня 2023 року Православна церква України й Українська греко-католицька церква офіційно перейшли на новоюліанський календар. Тому більшість церковних свят має нові дати – вони змістилися на 13 днів раніше. Якщо до цього День святих апостолів Петра й Павла був 12 липня, то тепер це свято припадає на 29 червня.
Після звершення Петрового посту віряни вирушали на сповідь і причащалися. Про традиції святкування написали на сайті ТСН.
Удома господині готували щедру трапезу: на стіл подавали рибу, пироги, різноманітні смаколики з медом. Це був вияв вдячності Богу за літні дари.
"Прийшов Петро – почалося жниво", – говорили в народі. Адже саме цього дня в багатьох регіонах починали косити сіно, збирати врожай, зокрема жито. Тому апостола Петра сприймали як покровителя хліборобів.
Жнива починали за кілька днів до самого свята: у середу, п'ятницю або суботу. Умившись і помолившись, ішли в поле, щоб, поки зійде сонце, зробити жнив'яний почин – обрядовий сніп. Про це написав у своїй книжці "Дідух" український історик і етнограф Василь Скуратівський. Її текст наводить сайт mala.storinka.org.
Цього дня намагалися бути чемними: не сваритися, ввічливо звертатися одне до одного, не згадувати сумних історій, навіть на худобу не підвищувати голосу й ситніше її годувати, "щоб жнивам не наврочити".
Перед початком роботи розстеляли на узбіччі білу скатертину, клали на неї хліб-сіль, свячену великодню цілушку від паски й інші страви. Ставали обличчям до сходу сонця, і господар читав молитву.
Зі святом Петра й Павла пов'язано кілька народних прикмет. "До Петра не сподівайся тепла, а по Петрові – та й по теплові", "Від Петра – красне літо", "Коли на Петра сльота, то буде в літі багато болота", "Якщо на Петра один дощ – урожай непоганий, два – добрий, а три – багатий".
