Україна втрачає залізорудну галузь через державну політику і світову кон'юнктуру – GMK Center

"Гірничо-збагачувальні комбінати (ГЗК) забезпечують надходження "твердої" валюти до національної економіки. І цим утримують курс гривні від обвалу. У 2024 році Україна змогла повернутися до п'яти найбільших світових експортерів залізної руди й отримала від експорту руди $2,8 млрд – це половина останньої річної позики від МВФ. Яку, до речі, належить повертати з відсотками", – зазначили автори публікації у GMK Center.

2025 року експорт цього виду продукції почав стрімко падати через несприятливу кон'юнктуру на зовнішніх ринках і тарифну політику держмонополій, наголосили аналітики центру.

"Державні монополії регулярно підвищують вартість послуг для промисловості. При цьому ні в самих держкорпораціях (ПрАТ "Укрзалізниця", НЕК "Укренерго", НАК "Нафтогаз України"), ні в Кабміні, схоже, ніхто не ставить собі питання: чи може ринок, тобто в цьому разі промпідприємства, ці підвищення безболісно "проковтнути"?" – ідеться в тексті центру.

Автори пояснили, що підвищення тарифів веде до зростання собівартості виробництва для ГЗК на тлі падіння маржинальності продажів, спричиненого низькими цінами на залізорудну продукцію у світі. Це змушує підприємства скорочувати виробництво. Унаслідок цього "Укрзалізниця" та інші держмонополії втрачають доходи, а бюджет – надходження через зменшення обсягів вантажоперевезень.

"Токсична комбінація вищевказаних зовнішніх і внутрішніх чинників чинитиме негативний вплив на показники залізорудного виробництва й експорту у другому кварталі. Що, своєю чергою, погіршить ситуацію з наповненням бюджету і з валютним балансом. Кабінет Міністрів не може підвищити глобальні ціни на залізну руду. Але це не означає, що влада нічого не може зробити. Залізорудна галузь гостро потребує дерегуляції та зниження адміністративного тиску. Потрібні як мінімум раціональна тарифна політика держмонополій і своєчасне виконання зобов'язань із повернення ПДВ", – резюмували у GMK Center.