"20 днів у Маріуполі". Історії героїв оскароносного фільму – в музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова

"20 днів у Маріуполі". Історії героїв оскароносного фільму – в музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова Малолєтка: Ми були єдиною командою міжнародних журналістів узагалі в місті, яка працювала на той момент
Фото: Evgeniy Maloletka / Facebook

Український фотокореспондент і військовий Євген Малолєтка, виконуючи завдання для агентства Associated Press, провів 20 днів у блокадному Маріуполі. Його очима світ побачив Маріуполь у війні: загиблих дітей, наслідки авіаудару по пологовому будинку, героїзм лікарів, страждання мирних. Свою історію він розповів музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Малолєтка разом із журналістом і відеографом Associated Press Мстиславом Черновим потрапив у Маріуполь 24 лютого 2022 року, за годину до початку повномасштабної війни країни-агресора РФ проти України.

За словами фотокора, ще до початку повномасштабної війни були припущення, що Маріуполь стане однією з точок, яку росіяни захочуть захопити, бо це стратегічне місто, воно досить велике, і це дорога у Крим.

"Ми завжди знали, що росіяни хочуть сухопутний коридор у Крим, тому від самого початку з другом опрацьовувалась ідея: так, якщо ми висвітлюватимемо війну, якщо вона справді буде, як би, наворожили на пальцях, дивилися на карту і вибирали. Каже: "Ось Маріуполь – це буде точка", – пояснив він.

Малолєтка зазначив, що на момент початку повномасштабної війни місто Маріуполь було повне людей і виявилося заблокованим.

"У людей не було води, у людей не було там харчування нормального. І все це під постійними обстрілами. Такого масованого застосування артилерії ми не зустрічали раніше. Ось я точно ніколи не зустрічав, щоб настільки сильно застосовувалася артилерія, реактивна артилерія, авіаудари. Таке відчуття було, що, якщо ти не можеш підібратися до міста, потрібно його спалити... Така середньовічна, абсолютно середньовічна стратегія – закидати місто снарядами, закидати його всіляким, щоб воно горіло, потім розбити пожежну частину, щоб не було можливості згасити пожежі, щоб викликати паніку в людей, страх і нерозуміння, що взагалі відбувається", – поділився спогадами фотокор.

Він пояснив, що дістав дозвіл знімати в лікарні, куди з перших днів обстрілу почали везти поранених.

"Привозили людей, дітей із пораненнями переважно ніг, голови, тулуба. Різноманітні поранення, дуже криваві, і маленькі, і великі – до 300-грамових уламків. Операційна працювала останніми днями практично нон-стоп, без жодного сну. Лікарі працювали дійсно в якомусь режимі воєнного часу. Коли навіть маленьке поранення призводило до того, що людям ампутували кінцівки, тому що не було необхідної кількості ліків, санітарних умов. Не було навіть палати інтенсивної терапії. Там були вибиті всі шибки, було холодно, тому все це було в дуже екстремальних умовах", – розповів Малолєтка.

Він додав, що в лікарні також складали тіла померлих людей і в певний момент забракло місця для цього. Серед загиблих, як зазначив Малолєтка, були діти.

"Це все просто жахливі картини. Крім того, що люди лежали під під'їздами, були вбиті у квартирах, люди робили суїцид. Дуже багато людей викидалися з вікон, вішалися", – сказав фотокор.

Він заявив, що іноді припиняв знімати й допомагав, зокрема, у лікарні. Фотокор поділився спогадами про те, як опинився в безпосередньо близько до потужного авіаудару.

Фото: civilvoicesmuseum.org

"Місто було все в диму, димилася "Азовсталь", димився завод Ілліча, усе в якихось осередках смогу й осередках вибухів. І там ми побачили… Не побачили – почули звук літака і потім після нього серію гучних вибухів, ніби така дуже сильна звукова хвиля, яскрава помаранчева куля типу від самого вибуху, посипалися всі шибки... Ну, такий потужний... наче вибух... Ось як це зрозуміти фізично? Наче тиск повітря змінився, і така звукова хвиля починає тебе ніби зносити частково, і після цього ми зрозуміли, що це був авіаудар. Попросилися нагору до однієї з мешканок, побачили, де це місце, куди потрапив снаряд, і потім під'їхали до місця", – розповів Малолєтка.

Він пояснив, що це був пологовий будинок. Удару завдали по території, де розташований і пологовий будинок, і дитяче відділення, розпочалася евакуація вагітних.

Фото: civilvoicesmuseum.org

"Один знімок – Мар'яна, яка народила наступного дня, і дівчина Ірина, яка, на жаль, не вижила, і дитина її теж. У неї був величезний поріз від живота до стегна, я не пам'ятаю, сантиметрів 50. На жаль, лікарі-хірурги робили все можливе, але врятувати маму і дитину не вдалося", – розповів фотограф.

Фото: civilvoicesmuseum.org

Малолєтка зазначив, що складно було знаходити зв'язок для передавання фото й відео, а для місцевого населення вели мовлення пропагандистські джерела терористів так званої "ДНР".

Свій автомобіль Малолєтка і його колеги втратили, і їх погодилася вивезти одна сім’я.

"Імовірно, якби ми потрапили до рук спецслужб російських, то нічим хорошим для нас це точно не обернулося б, бо імена наші були відомі. Ми не ховалися під жодними псевдонімами, ми писали свої реальні імена, що доводить те, що ми реальні люди. Ми були єдиною командою міжнародних журналістів узагалі в місті, яка працювала на той момент", – сказав фотокор.

Контекст

Про історію перебування у блокадному Маріуполі Чернов розповів у стрічці "20 днів у Маріуполі". У стрічку додали кадри російських обстрілів і бомбардування пологового будинку. В українському прокаті фільм став найкасовішим серед документального кіно. Фільм здобув престижну премію "Оскар" у номінації "Найкращий документальний фільм".

Як читати ”ГОРДОН” на тимчасово окупованих територіях Читати