Із його слів, це відбувалося під Харковом, "це була підготовка до харківської операції, до цього була статична ситуація".
"Ми пішли штурмувати Гракове. Це був наш перший штурм, ми готувалися до нього досить добре, ми тренувалися в міських забудовах, "промках", тренувалися багато. Єдине, що ми в посадках не тренувалися, а основні бойові дії, як виявилося потім, у нас були саме в посадках. Ну, плюс-мінус ми були готові", – сказав Настенко.
Він ствердно відповів на запитання Гордона, чи розумів, що може загинути під час штурму.
"Після першої черги БТР-82 росіян, коли в мене дуби почали падати наді мною, бронебійні тридцятки [стріляли], усі зрозуміли, що ми [можемо загинути]. Жартів не було із самого початку, був "фільм". Страху не було, був якийсь уповільнений бойовий транс. Було налаштування на бій. Ми добре відштурмували, ми забрали міст, він досить укріплений був, вони його тримали. Ми у цьому бою знищили два танки", – описав ситуацію Настенко.
Військовий зазначив, що в тому бою загинув їхній товариш по службі Олександр Чабан, іменем якого пізніше назвали вулицю в Харкові, а сам Настенко зламав ногу.
"Досить складно було. Потім, коли повернувся, подивився на себе у дзеркало – і себе не впізнав. Ніби чужа людина була", – розповів він.