+4 Київ
Пропозиція Польщі запустити газопровід, який з'єднає польську газотранспортну систему з українською, може стати непоганим варіантом для підстраховки України. Таку думку в коментарі виданню "ГОРДОН" висловив президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.
"Із погляду інфраструктури, основний газовий шлях із реверсом у нас іде зі Словаччини. Із Польщею в нас теж є сполучення, яке працює, – ми отримуємо звідти газ. Є ще угорський напрямок. Так от, цих реверсних потужностей у нас стільки, що вони майже у 2,5 раза перекривають наші потреби в імпорті. Тобто дефіциту в потужностях у нас немає. Хоча польська пропозиція – логічна. Це не нова ідея, її вже кілька років обговорюють. Сам проєкт орієнтовано на можливі майбутні постачання. Річ у тім, що Польща реалізує проєкт створення коридору "північ – південь", який дасть змогу отримувати норвезький газ. А продовженням цього коридору може стати труба в Україну. Реалізувати цю ініціативу нескладно, але є заковика: у "Нафтогазі" вважають, що створення нової інфраструктури – не їхня прерогатива, а оператора ГТС. Але з оператором поки теж нічого не зрозуміло", – зазначив Гончар.
За його словами, роботи над запуском запропонованого Польщею газопроводу тривали б щонайбільше три місяці.
"Приєднання української ГТС до польського газопроводу дасть змогу отримувати той самий норвезький газ. Для нас це альтернатива. Хоча переважно неважливо, чий це газ, де його видобули. Це як вода у крані – без різниці, із Десни вона чи із Дніпра. Така сама ситуація і з газовими системами країн ЄС. І їм байдуже, чий газ – норвезький чи російський. Він належить компанії, яка купила його в різних країнах. Тут ідея, власне, і зводиться до того, щоб маневрувати обсягами газу. Загалом пропозиція поляків нормальна, але швидко її не реалізуєш. Хоча будувати там приблизно 100 км – це від сили три місяці роботи. Та й грошей багато не потрібно. Але поки не буде з′ясовано поділ компетенції, ніхто цим питанням займатися не буде", – сказав співрозмовник.
Він підкреслив, що наразі гострої необхідності в будівництві такого газопроводу в України немає.
"У разі потреби в нас і так є можливість отримувати газ із Польщі. Дуже добре це проявилося 1 березня 2018 року, коли РФ відмовилася виконувати рішення Стокгольмського арбітражу і продати "Нафтогазу" нараховані обсяги газу. І тоді буквально за кілька годин Україна узгодила з поляками питання додаткових постачань. Символічно це було дуже важливо, оскільки ми швидко одержали екстрену допомогу. Зрештою, на словацькому напрямку потужності за реверсом у два рази перевищують обсяг усього нашого імпорту. Хоча у випадку екстраординарної ситуації польський напрямок дійсно може спрацювати. Так, ця труба не матиме визначального значення, але як підстраховка – гарний варіант. Нагальної необхідності у цьому немає", – резюмував Гончар.
21 січня 2019 року у Брюсселі відбувалися тристоронні переговори України, Росії та Єврокомісії про продовження транзиту російського газу через українську газотранспортну систему. На переговорах обговорювали перспективи транзиту російського газу в Європу через Україну після 31 грудня 2019 року, коли спливає чинний транзитний контракт. Глава "Газпрому" Олексій Міллер висунув пропозицію про пролонгацію договору про транзит газу 2009 року.
У НАК "Нафтогаз" заявили, що мають намір запропонувати Росії принципово новий контракт, згідно з яким РФ транспортуватиме в ЄС через Україну 60 млрд м³ газу щорічно протягом 10 років.
Новий раунд переговорів мав відбутися у травні, проте потім у російському уряді повідомили, що він може відбутися восени 2019 року.
13 червня міністр енергетики РФ Олександр Новак заявив після переговорів із віцепрезидентом Єврокомісії Марошем Шефчовичем, що дату чергової тристоронньої зустрічі у форматі Росія – Україна – Єврокомісія буде визначено у другій половині вересня, "щоб дочекатися парламентських виборів і призначення уряду України".
