Він підкреслив, що у період холодної війни і після неї ядерна зброя була не знаряддям для взаємного знищення, а передусім "запобіжником кінця світу" – держави не наважувалися "робити те, що не можна", тому що знали, що у відповідь противник застосує ядерну зброю.
"Загроза у тому, що у будь-яку мить це може скінчитися. Усі ці роки діяли жорсткі правила гри, які ніхто не порушував. Але тепер з’явився гравець абсолютно нового типу. Це Росія [президента РФ Володимира] Путіна. Вона постійно випробує Захід на піддатливість, вона кожним наступним кроком тестує його на глибину порушення правил, яку він їй дозволить. І вона діє досить успішно. Я можу навести лише один приклад, коли Росія відступила, – це Тузла (конфлікт між Україною і Росією навколо належності острова Тузла у 2003 році. – "ГОРДОН"). Після цього вона йде тільки вперед. Може, ще не на максимальній швидкості, але майже не гальмуючи, бо не зустрічає перешкод", – звуважив Кучма.
Як приклад він навів конфлікти у Південній Осетії, Абхазії, анексію Криму, війну на Донбасі, катастрофу МН17, застосування хімічної зброї, спробу воєнного перевороту у Чорногорії і підкреслив, що не може собі уявити, щоб під час холодної війни хоча б один пункт із цього списку минувся Радянському Союзу безкарно.
"Зараз не так. Росія авторитарна та консолідована — Захід важко збирається докупи у пошуках консенсусу. Росія лякає — Захід лякається. Росія наступає — Захід задкує. Якщо й існує якась "червона лінія", то з кожним новим кроком Росії вона відсувається вглиб. Росія вже вголос говорить про можливість та виправданість застосування тактичної ядерної зброї у локальних конфліктах. Я побоююся, що так і ядерне стримування може опинитися під питанням", – наголосив експрезидент.
На його думку, тепер може запанувати принцип "стримування навиворіт", за якого РФ робить все, що хоче, тому що знає, що ядерної зброї у відповідь все одно не застосують.
Кучма зазначив, що якщо країни НАТО хоча б теоретично захищені принципом "один за всіх, всі за одного", тобто ст. 5 статуту Альянсу, то на українському напрямку ніхто, крім самої України, не заважає Москві далі експериментувати з "червоними лініями".
Підсумовуючи, він підкреслив, що головний виклик для України – стратегічна невизначеність у світі і вразливість геополітичної позиції, а єдиний спосіб захиститися – і далі інтегруватися до євроатлантичного контуру, але паралельно постійно посилювати власну обороноздатність.