Ткаченко був народним депутатом України п'яти скликань і четвертим головою Верховної Ради ІІІ скликання. Він очолював парламент із 1998-го до 1 лютого 2000 року.
Смерть ексспікера "Українським новинам" підтвердив його багаторічний помічник Борис Кириченко. За його словами, прощання з політиком відбудеться 6 січня в ритуальній залі в лікарні "Феофанія".
Український журналіст Микола Канішевський у Facebook пише, що Ткаченко – автор фрази: "Я не перший, але й не другий". Такою була його відповідь на запитання, хто в Україні головніший – президент чи голова Ради.
Спікером Ради Ткаченка обрали з 18-го разу. Тоді парламент три місяці не міг визначитися з головою, внаслідок чого в українських ЗМІ з'явився термін "спікеріада", нагадує Канішевський.
Протягом останніх 10 років Ткаченко хворів і був прикутий до візка, додав журналіст. У березні ексспікеру мало виповнитися 85 років. У політика залишилася донька Алла. Поховають Ткаченка в Києві на Байковому кладовищі поряд із дружиною, повідомив Канішевський.
Контекст
Ткаченко народився 7 березня 1939 року в місті Шпола Черкаської області. 1963 року закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут. 1992 року став кандидатом економічних наук.
З кінця 1980-х до початку 1990-х він працював на міністерських посадах в уряді УРСР. Був заступником глави уряду. У Верховній Раді розпочав роботу з 1994 року й був депутатом від Селянської партії. 2002 року став депутатом Комуністичної партії (її заборонено в Україні з 2022 року), згодом його переобрали й він працював у парламенті до 2012 року.
Політик був кандидатом у президенти України 1991 року, але незадовго до виборів зняв кандидатуру на користь Леоніда Кравчука. Керуючи парламентом, 1999-го він вирішив знову спробувати стати президентом України, але невдовзі знявся на користь комуніста Петра Симоненка.
Ткаченко був учасником "Канівської четвірки" – політичної коаліції чотирьох опозиційних кандидатів перед президентськими виборами восени 1999 року на противагу чинному президенту країни Леонідові Кучмі, нагадує "Главком".