+1 Київ
"Якщо б мова йшла саме про використання надр України чи про право на українські надра, то, безумовно, це питання не лише ратифікації, а й, дійсно, референдуму. Адже ми всі знаємо прописну істину з Конституції України, що надра належать народові України", – пояснила вона.
За словами Стефанішиної, ця угода закріплює політичну домовленість між урядами України і США про намір створити Інвестиційний фонд відбудови. Вона не є міжнародним договором на відміну від подальшої угоди про створення фонду. Після її підписання не настають жодні правові наслідки, тобто Україна не отримує зобов'язань щодо фактичного перерахування коштів чи їх передання.
На цьому етапі угода є політичною домовленістю, яка встановлює порядок домовленостей сторін і цілі їх досягнення, а також передбачає намір відобразити в майбутній угоді певний порядок розподілу надходжень до державного бюджету.
"В угоді закріплені важливі політичні меседжі, і ми як команда переговорників приділили цьому особливу увагу. Передусім це позиція про те, що уряд США підтримує отримання Україною гарантій безпеки. Також угода передбачає продовження й підтримку довготривалої фінансової співпраці між Україною і США. І дуже важливим елементом, який запропонувала українська сторона й на який погодилася американська сторона, є те, що уряд США резервує за собою право забезпечити захист об'єктів, які генерують надходження у фонд. Якщо ми подивимося з точки зору ширшої геополітичної перспективи, ми зрозуміємо, що це означає", – зазначила Стефанішина.
Інвестиційний фонд відбудови, як передбачають, перебуватиме у спільній власності України та США. Він буде наповнюватися коштами, згенерованими від прав на користування українськими надрами. Кошти будуть спрямовані у фонд і реінвестовані в Україні в ті самі сфери, з яких їх отримали.
Детальні положення будуть викладені в самій угоді про фонд, формування якої є наступним етапом після підписання цієї домовленості.
