Космічний апарат Chang'е-5 сів на одному з наймолодших морських базальтів, розташованому в середній широті на Місяці, і доправив зразки масою 1,7 кг. Перед тим, як узяти проби місячного ґрунту і доправити їх на Землю, місячний мінералогічний спектрометр на борту модуля виміряв спектральну відбивну здатність реголіту (залишкового ґрунту, який є продуктом космічного вивітрювання породи).
Вода поглинає інфрачервоне випромінювання з довжиною хвилі приблизно 2,85 мкм, що дає змогу виявити її наявність на спектрі. Однак теплове випромінювання гарячої поверхні Місяця може замаскувати сліди води, у зв'язку із чим учені використовували модель теплової корекції спектрів.
Кількісний спектральний аналіз підтвердив, що місячний ґрунт у місці, де сів апарат, містить менше ніж 120 частин на мільйон води, а легка і пухирчаста порода, яку також проаналізували, продемонструвала сильніше поглинання на довжині хвилі 2,85 мкм. Це відповідає приблизно 180 ppm (мільйонних часток) води, що може свідчити про додаткове джерело води в надрах Місяця.