-2 Київ
У сучасній Росії симпатія до України є токсичною для людини, для її бізнесу та кар'єри. Таку думку в інтерв'ю "Українській правді" висловив російський режисер Віталій Манський.
Відповідаючи на запитання журналіста, як до України ставиться середньостатистичний росіянин, режисер сказав: "Найпозитивніше – це така жалість до України: "Як же так? Що ж ви оступилися?! Що ж ви піддалися, хто ж вас збив із пуття? Що ж із вами ці фашисти роблять? Що ж ви, милі, рідні?!" Ось це найпозитивніший блок. Далі стрілка опускається до риторики федеральних каналів, які, звичайно ж, України не щадять і українців заодно. Але це не означає, що в Росії немає людей, які крізь бурелом пропаганди здатні пробиратися і зберігати якусь чіткість свідомості. Це, до речі, дуже складна річ. І дуже малий відсоток людей знаходить у собі сили зберігати тверезість розуму... Такі залишилися. І це, звичайно, дуже залежить від масштабу особистості людини. Як правило, це люди глибинної освіти, глибинного виховання. Не буду називати їхніх імен, хоча серед них є й дуже відомі люди".
Він висловив думку, що зараз у РФ менш небезпечно симпатизувати пропащій людині, ніж виявляти симпатію до сучасної України.
"Симпатії до України небезпечніші у прикладному житті, ніж симпатії до педофілів, розчленовувачів людських тіл та інших нелюдів", – підкреслив режисер.
Він додав, що причиною образи росіян є "зрада" українців.
"Ви зрадили, кинули нас". Пішли собі в Європу, в НАТО... А як росіяни несуть квіти до могили Сталіна? Як вони несуть квіти до могили людини, яка знищила мільйони їхніх близьких і рідних? Держава навмисно, свідомо й дуже професійно розпалює найбільш ниці почуття в масовій свідомості. Утверджує таку собі нову етичну доктрину. Це "вставання з колін" як певна самість, як певне фундаментальне повернення до вікових традицій", – резюмував Манський.
Манський – російський режисер документального кіно, продюсер. Уродженець Львова, з 2015 року живе в Ризі. Режисер привіз до Києва свій фільм "Свідки Путіна".
