0 Київ
"Ми продовжимо збирати історії в музеї "Голоси Мирних" і робитимемо все можливе, щоб в Україні сформувалася унікальна, можливо, найкраща у світі культура его-документів, культура усної історії, культура музеїв про звичайних людей. Культура пам'ятання від першої особи, коли немає однієї офіційної доктрини й авторами правди про цю війну є кожен із вас", – наголосила членкиня наглядової ради Фонду Ріната Ахметова Наталія Ємченко, яка також була модераторкою дискусії.
Учасники обговорення розглянули роль его-документів у фіксації подій війни, створених як професіоналами, так і простими людьми. Голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов наголосив на важливості офіційного визнання таких документів державним архівом.
"Україна є однією з найбільших у Європі країн за колекцією архівних документів – це мільярди сторінок. Але там дуже мало тих, що створювалися індивідуально людиною. Абсолютна більшість документів Національного архівного фонду – це управлінська документація. Що ж ми передамо нашим нащадкам про ці надзвичайні події? Навіть у щоденниках, про які ми сьогодні говоримо, є бажання, щоб свідчення збереглися. Має бути комісія, яка надасть щоденнику статус документа Національного архівного фонду. Це надзвичайно важливо", – сказав він.
Генеральна директорка Музею історії міста Києва Діана Попова зазначила, що особисті записи, зокрема щоденники, є важливим елементом збереження пам'яті про події війни.
"У нас було багато трагедій, і ми розуміємо, що Голокост ми знаємо завдяки таким розповідям, як щоденник Анни Франк. Якщо ми говоримо про Голодомор, то пам'ятаємо про щоденник Гарета Джонса, який дав світу можливість відчути біль, який відчували українці. Щоденник Катерини Савенко стане нашим голосом на майбутньому "нюрнберзькому процесі". Ми не знаємо, коли він буде, яким він буде... Але цих голосів, які збирає музей "Голоси Мирних", уже так багато. Навіть якщо люди фізично не доживуть, голоси будуть почуті. І свідчення їхні будуть на цьому суді важливими", – зазначила Попова.
Музей "Голоси Мирних" уже зібрав понад 120 тис. історій людей, які пережили війну із 2014 року. Це найбільший такий архів у світі, де щодня додають нові історії, створюючи неоціненне джерело правди про війну.
Відвідати музей можна із 12.00 до 19.00 із середи до неділі за адресою: Київ, вул. Богдана Хмельницького, 7, перший поверх Музею історії міста Києва.
