Гаврилов: Життя нинішніх "совків" при владі та їхньої челяді

Суспільство

Після перших же злодіянь життя негідників перетворюється на пекло, вважає піаніст і диригент Андрій Гаврилов.

Люди марно "не вірять" у справедливу відплату, а думка, що лідер радянської держави Йосип Сталін не був покараний за свої злочини, є помилковою. Про це написав радянський, російський, англійський, німецький і швейцарський піаніст і диригент Андрій Гаврилов на своїй сторінці у Facebook.

"Якого біса люди "не вірять" у справедливу відплату? Ніколи не розумів цього дивного ставлення до прописних істин. Адже всі без винятку негідники закінчували, закінчують і будуть закінчувати свої життя саме в такому становищі. Причому не важливо – чи встигне їх засудити і покарати "земний суд" у матеріальному втіленні – тобто "темницею", стратою тощо. Чи "помруть у своїх ліжечках", – заявив він.

Диригент зазначив, що деякі вважають обурливою несправедливістю те, що Сталін помер у своєму ліжку.

"Це зовсім не аргумент. Це дуже поверхневий і упереджений погляд на "речі". Як він помер? Мало того, що встиг усе у стислому вигляді відчути й пережити після удару або дії отрути (не важливо), але ж пекло настало набагато раніше! Після перших же обурливих злочинів", – підкреслив він.

Гаврилов додав, що нинішня російська еліта теж глибоко нещасна.

"Життя нинішніх "совків" при владі та їхньої челяді – від артистичної до бюрократичної – те ж саме. Пекло. При брудних грошах, їжі і питті. Але хіба це полегшення долі? Це лише наркотики, що дурманять агонію. Але агонія цілком відчутна. Навіть яким-небудь упертим покидьком Михалковим", – заявив музикант.

Він висловив жаль, що більшість людей цього не бачить і не розуміє, через що "втрачає віру в життя і його правду".

1 березня 1953 року Сталіна, що лежав на підлозі в малій їдальні однієї з його резиденцій, знайшов співробітник охорони. Уранці 2 березня лікарі діагностували параліч правої сторони тіла. 4 березня 1953 року було оголошено про хворобу Сталіна, 5 березня він помер.

Існують численні теорії змови, які припускають неприродність смерті і причетність до неї оточення Сталіна. За однією з них, Лаврентій Берія, Микита Хрущов і Георгій Маленков сприяли його смерті, не надавши допомоги.