+6 Київ
Президент футбольного клубу "Динамо" (Київ) Ігор Суркіс в інтерв'ю засновнику інтернет-видання "ГОРДОН" Дмитрові Гордону розповів, як у дитинстві зі своїм братом Григорієм приходив дивитися на гру столичного клубу.
"Я обожнював дивитися на гру [радянського та українського футболіста команди "Динамо" Володимира] Мунтяна. Я мав можливість завдяки своєму дідусеві зайти у внутрішній дворик. На Центральному стадіоні [...] У мене була мрія доторкнутися до Мунтяна. А зараз я працюю з Мунтяном в офісі", – сказав він.
На запитання, чи можна доторкнутися тепер до Мунтяна, Суркіс відповів "так".
"Він іноді приходить і чекає на мене в приймальні, а мені незручно. Я кажу: "Володю, чого ти стоїш? Заходь". Це справжній "динамівець", патріот, який не зрадить у жодних ситуаціях. Він буде з тобою до кінця. І повірте, я теж буду з ним до кінця. Володя Біба... Колотов, Буряк, Веремєєв, Мунтян..." – зазначив президент "Динамо".
Ігор Суркіс: Ахметов – кришталево порядна людина. Я б пішов із ним у розвідку. Читайте повну версію інтерв'ю.
Мунтян народився 1946 року в місті Котовськ Одеської області, переїхав із батьками до Києва. У шкільні роки він потрапив до столичної команди "Динамо", з якою пов'язана вся його кар'єра футболіста. У складі київського клубу зіграв 371 гру в різних чемпіонатах, під час яких забив 70 голів. Свого часу його вважали одним із найкращих півзахисників Європи. У 1968–1976 роках виступав за збірну СРСР, зіграв 49 матчів, забивши сім голів.
Паралельно з футбольною кар'єрою закінчив Інститут фізкультури і юридичний факультет Київського державного університету, а потім – аспірантуру на факультеті міжнародних відносин.
У 1978 році автомобіль, яким керував футболіст, потрапив в аварію. Унаслідок цього пасажир автомобіля загинув, а сам Мунтян із переломами двох хребців та іншими травмами був надовго прикутим до лікарняного ліжка. Футболіста позбавили звання капітана міліції та виключили з партії. За пів року справу закрили у зв'язку з відсутністю складу злочину.
У 1980 році Мунтян став тренером-гравцем ЦСКА. Паралельно працював у Київському вищому танковому інженерному військовому училищі на кафедрі фізпідготовки. У 1986–1988 роках тренував команду КОСФАП на Мадагаскарі, у 1992–1994 роках – олімпійську збірну України, потім до 1997 року – збірну Гвінеї. Після цього працював наставником різних українських клубів і російської "Аланії", а у 2008 році тренував молодіжну збірну України.
Із 2014 року є президентом громадської організації "Ветерани футбольного клубу "Динамо".
