+8 Київ
"Удар через міноритарія", підроблення реєстрів, "наїзд" через правоохоронні чи контролюючі органи, підробка рішень суду чи адміністративних органів, штучне демпінгування вартості ліквідних активів та доведення до неплатоспроможності, колекторський рейд, "зелене" екорейдерство, блекмейл і грінмейл тощо – усі ці схеми давно відомі корпоративному світу, є класикою нелегального чи напівлегального недружнього поглинання і є повсякденною рутинною роботою для всіх сторін – як тих, хто атакує, так і тих, хто захищається", – зазначив бізнесмен.
Він додав, що в Україні, як країні з перехідною політичною системою, ця проблема набула виключно кримінального забарвлення.
"Рейдерські атаки стали повсякденним явищем ведення бізнесу та конкурентного виживання на ринку, стали предметом для вивчення студентами економіко-правових спеціальностей, предметом дисертацій і монографій, а отже, втратили колишній ефект несподіваного ноу-хау на ринку. Враховуючи зазначене та виходячи з власного багаторічного досвіду і розуміння процесів недружнього поглинання, змушений констатувати, що в переважній більшості випадків запорукою успішної рейдерської атаки є девіантна поведінка самих жертв: безтурботливість у побудові системи корпоративного управління, наявні баги у схемах правової охорони корпорації, неврахування думки професійних консультантів-фахівців з антирейдерського захисту", – заявив Давітян.
За інформацією експерта, лише невеликий відсоток випадків рейдерських захоплень безпосередньо пов'язаний із дефектами національної правової системи.
"Жаліється на несправедливість закону лише та сторона, яка програла, адже всі гравці ринку діють в умовах однієї правової реальності, якою б вона не була. І значний відсоток успішних корпорацій, яким вдається подолати рейдерські атаки, є лише підтвердженням можливості діяти в такій даності, розвивати бізнес, вміти гнучко реагувати на виклики часу. Основне золоте правило при побудові стратегії антирейдерського захисту корпорації, яке вироблено мною в ході практики правозастосування, зводиться до наступного: система захисту корпорації має бути побудована таким чином, щоб у разі виявлення наміру рейдерської атаки розрахунок видатків атакуючої сторони показував кратне перевищення витрат над очікуваним доходом від набуття активів", – пояснив він.
Водночас досягти такої мети – завдання непросте і вирішується в кожному конкретному випадку за індивідуальними алгоритмами, виходячи із специфіки компанії та особливостей об'єкта захисту, підкреслив бізнесмен.
"Але потрібно збагнути одну просту річ – якщо розглядати рейдерську атаку як специфічний бізнес (а не як якісь особистісні історії зведення рахунків, що теж іноді трапляється), то цей бізнес усе ж підпорядковується звичайним класичним закономірностям бізнесу (та ж теорія доданої вартості). Відтак, аби вибудувати адекватну загрозам систему захисту, потрібно мислити як рейдер. Отже, єдине, що може зупинити рейдера, це економічна недоцільність реалізації проєкту атаки. Ну, і звичайно ж, несприятливі правові наслідки кримінально-правового характеру, що, за великим рахунком, можна віднести до висновків про недоцільність реалізації проєкту", – пояснив бізнесмен.
Свої можливості рейдери оцінюють ще на стадії розвідки, і жоден із них не отримає фінансування на атаку, якщо ризики становитимуть приблизно 50%, а часто – навіть 30%, переконаний він.
"Навіщо витрачати ресурси, час, можливості на цілковито або відносно захищену корпорацію, якщо за цей час можна реалізувати низку інших проєктів із меншим ступенем ризиків ймовірних втрат за всім відомим принципом "easy come – easy go" ("швидко вклав – швидко пішов")? Запорукою своєчасного, адекватного, ефективного, швидкого реагування на прояви рейдерської зацікавленості корпорацією має стати перманентний моніторинг загрозливих факторів службою безпеки і юридичною службою корпорації, систематичний відповідний тренінг персоналу, періодичний внутрішній антирейдерський аудит процесів управління в корпорації. Вживання економіко-правових заходів антирейдерської безпеки зрештою знецінюють зусилля щодо недружнього поглинання, роблять його ресурсно-непривабливим для економічних загарбників", – підсумував Вемір Давітян.
