+14 Київ
"Багато було страшних моментів. І діти, які помирали на операційному столі, і масові могили, де хоронили цих дітей, і страшний момент, коли ми були в оточенні й не знали, чи ми виживемо, чи нас захоплять у полон і будуть катувати чи просто вб'ють. Але для мене найстрашніший момент був у лікарні №3 в останній день, коли ми вибралися з міста", – наголосив Чернов.
Він поділився переживаннями, які залишилися з ним досі.
"Це було 15 березня. Перед входом у лікарню лежали просто тіла загиблих людей, яких не змогли врятувати лікарі. Їх не було куди класти, не було кому хоронити, навіть відвозити кудись на кладовище чи в морг. І був лікар, який сказав нам: "Ідіть зі мною". Ми пішли за ним, ми не знали, куди він нас веде, і ми спустилися до підвалу, і там теж були тіла людей, десятки тіл. Він сказав: "Усе це люди, яких не вдалося врятувати". Там був такий маленький згорток, і він почав його розгортати. Я не відразу зрозумів, що там, але ми знімали. Потім ми зрозуміли, що це маленька дитина, на папірці було написано "23 доби"... Ми вийшли з того підвалу й почали шукати можливість евакуюватися, виїхати, і ми змогли виїхати в той день, але цей момент – він залишився зі мною назавжди. Тому що я знову і знову його згадував", – розповів Чернов.
Напруженою була і евакуація з оточеного Маріуполя.
"Ми їхали 100 км через окуповану територію, 15 російських блокпостів, везли ці кадри й інші кадри на жорстких дисках, які були заховані по машині, і ми всі молилися, щоб вони не знайшли камер і жорстких дисків комп'ютерів. Із кожним цим блокпостом, із кожним кілометром окупованої території ми розуміли, що шанси на швидку деокупацію дуже-дуже малі. Тому що занадто велика територія вже була окупована", – сказав Чернов.
Лауреат Пулітцерівської премії Чернов: Лікар розгорнув маленький згорток. Ми зрозуміли, що це маленька дитина, на папірці було написано "23 доби". Цей момент у Маріуполі залишився зі мною назавжди. Повний текст інтерв'ю
