"Повертатися нікуди, там усе окуповано". Історія Віталія з Маріуполя увійшла до музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова 

"На сьомому поверсі, прямо під нашою квартирою, був вогонь. Донька ще була вдома. Вона відчула запах, побачила язики полум'я, які фактично перекидалися на нашу квартиру. Вікна й лоджія були засклені пластиком, і все це дуже швидко зайнялося. Донька схопила те, що змогла, адже запах диму був настільки сильний, що ним можна було задихнутися", – розповів Віталій.

У розповіді він пригадав, як сім'я добувала воду зі снігу, пропускаючи її крізь вату. Їжу намагалися привозити з дачі, але дорога туди ставала небезпечною.

"Ми бачили цих російських бійців, які ходили зі зброєю. Бачили, як просто перед нами маневрував російський танк. Він гатив по всьому підряд", – сказав Віталій.

За його спогадами, коли російські окупанти оголосили так звану зачистку, стало зрозуміло, що залишатися більше не можна. Віталій разом із сім'єю виходив із міста пішки. Зараз вони живуть у Києві.

"Тут усе чуже: ти перебуваєш у чужій квартирі, дивишся на чужу стелю, спиш на чужому ліжку. Однак про повернення навіть мови немає: повертатися нікуди, там усе окуповано, і повертатися просто нікуди. Навіть у думках цього немає", – каже чоловік.

Подивитися історію Віталія з Маріуполя можна на порталі музею за посиланням.