-11 Київ
"На сьомому поверсі, прямо під нашою квартирою, був вогонь. Донька ще була вдома. Вона відчула запах, побачила язики полум'я, які фактично перекидалися на нашу квартиру. Вікна й лоджія були засклені пластиком, і все це дуже швидко зайнялося. Донька схопила те, що змогла, адже запах диму був настільки сильний, що ним можна було задихнутися", – розповів Віталій.
У розповіді він пригадав, як сім'я добувала воду зі снігу, пропускаючи її крізь вату. Їжу намагалися привозити з дачі, але дорога туди ставала небезпечною.
"Ми бачили цих російських бійців, які ходили зі зброєю. Бачили, як просто перед нами маневрував російський танк. Він гатив по всьому підряд", – сказав Віталій.
За його спогадами, коли російські окупанти оголосили так звану зачистку, стало зрозуміло, що залишатися більше не можна. Віталій разом із сім'єю виходив із міста пішки. Зараз вони живуть у Києві.
"Тут усе чуже: ти перебуваєш у чужій квартирі, дивишся на чужу стелю, спиш на чужому ліжку. Однак про повернення навіть мови немає: повертатися нікуди, там усе окуповано, і повертатися просто нікуди. Навіть у думках цього немає", – каже чоловік.
Подивитися історію Віталія з Маріуполя можна на порталі музею за посиланням.
