"Коли тобі дають карцер, зазвичай дають 15 днів. Тебе хочуть зламати – додають іще 15. Після 110 днів я знепритомнів. Потім тебе виводять, а потім знову заводять. Карцер – це три шматки хліба, три склянки гарячої води на день. Дуже холодно", – розповів політик.
Він уточнив, що гарячу воду дають для того, щоб зігрітися, бо в карцері холодно, а всі теплі речі забирають.
"Там темно. Три на два метри. Ти не можеш ні читати, ні писати. За ідеєю, самі умови дуже тиснуть. І тому, згідно із законом, не можна більше ніж 15 діб тримати. Але коли вони хочуть тебе задавити... Я провів 405 днів у цьому карцері. Це відчуття постійного протистояння. Відчуття, з одного боку, важливості цієї боротьби, а з іншого боку, зберігати почуття гумору і сміятися з усього цього", – додав він.
Щаранський зазначив, що сидів у важких умовах, а 405 днів, які він там провів, були рекордом на той момент.
"Зараз, я думаю, мій рекорд поб'є Навальний, бо він за два роки вже понад 200 діб сидить. А я за дев'ять років – 405", – сказав політик.
Він також розповів, що в карцері дають мало їсти.
"Людині, у якої 2 м зросту, і людині, у якої 1,6 м, дають однаково. У карцері дуже холодно. Тобі дають робу. Якщо ти коротенький, то ти можеш рукавами [гріти кисті]. Якщо ти довгий, рукави закінчуються тут – ти помираєш від холоду. Тож це добре починати боротися з радянською владою, коли ти не надто високий", – зазначив Щаранський.
Контекст
Щаранський народився 1948 року в Україні, у Донецьку (тоді мав назву Сталіно). Його дружина Авіталь – родом з України.
Щаранський закінчив Московський фізико-технічний інститут (спеціальність – "прикладна математика"). Після здобуття вищої освіти працював у Всеросійському науково-дослідному інституті з перероблення нафти (ВНДІ).
1973 року подав документи на виїзд до Ізраїлю, але дістав відмову. Тоді ж його звільнили із ВНДІ. До середини 1970-х став активним учасником еміграційного руху євреїв-відмовників і одним з ініціаторів створення Гельсінської групи в Москві. Був помічником академіка Андрія Сахарова. Брав активну участь у єврейському русі в СРСР, демонстраціях і голодуваннях протесту.
У 1977 році його заарештували за обвинуваченням у зраді Батьківщини та антирадянській агітації. Як стверджувало обвинувачення, Щаранський діяв за завданням іноземних розвідувальних служб. У 1978 році його засудили до 13 років позбавлення волі. В ув'язненні неодноразово потрапляв у штрафний ізолятор, оголошував голодування, десятки разів зазнавав примусового годування. 1986 року його звільнили в межах обміну, після чого він емігрував до Ізраїлю.
У 1995 році заснував і очолив партію "Ісраель ба-Алія", яка захищає інтереси репатріантів із колишнього СРСР.
Щаранський був депутатом ізраїльського парламенту. Обіймав посади міністра промисловості й торгівлі (1996–1999), глави МВС (1999–2000), міністра будівництва (2001–2003), міністра у справах Єрусалима (2003–2005). У 2009–2018 роках був головою виконавчого комітету Єврейського агентства.
2006 року тодішній президент США Джордж Буш нагородив Щаранського Президентською медаллю Свободи, яка є найвищою цивільною нагородою Америки.