0 Київ
Щаранський 1973 року намагався репатріюватися до Ізраїлю, але йому відмовили. Після цього він розпочав правозахисну діяльність, брав участь у демонстраціях та голодуваннях на захист прав радянських євреїв. У 1977 році його заарештували за обвинуваченням у зраді Батьківщини та антирадянській агітації.
"Сказали: "Більше не буде пресконференцій. Ніхто не дізнається, що з тобою. Розстріл". Слово "розстріл", знаєте, раптом, як голка... Я раптом зрозумів, що я, попри те, що був упевнений, загартований, готовий до всього, – боюся. Вони ще цього не помітили, але щоразу, коли він говорив "розстріл", у мене горло пересихало. І тоді я зрозумів, що мушу терміново, поки вони ще не помітили, щось робити", – описав свій стан дисидент.
Він зазначив, що в ув'язненні прокручував у голові своє життя до арешту та намагався з'ясувати джерело страху.
"[До арешту] ти відчував, що це дуже важливий елемент боротьби проти імперії зла. Зараз їм удалося тебе ізолювати, перевести в камеру в "Лефортово". І все, ти розумієш, що ці 17 слідчих КДБ – це останні люди, яких ти бачиш. Боїшся, що ти самотній. І тоді ти розумієш, що все це просто в тебе в голові… Ти маєш поламати цю ситуацію. Замість того щоб слухати їх перед допитом, після допиту, під час допиту, намагаєшся думати про те, що боротьба триває, що роблять люди, із якими ти зустрічався, що роблять сенатори, яким ти надіслав листи, що робить твоя дружина в Ізраїлі. І коли ти думаєш увесь час про це, у якийсь момент раптом відчуваєш, що, зрештою, змінилося?" – пояснив Щаранський.
Дисидент сказав, що так зумів себе переконати, що навіть після його арешту "з погляду світової боротьби нічого не змінилося", навпаки, кожне слово тепер набуло додаткової ваги.
"Подолання страху забрало кілька тижнів. Я почав говорити: "Ну, однаково ж розстріляєте". Вони здивувалися. Я хотів звикнути до цього слова, щоб воно перестало на мене діяти. Бо щойно звикаєш, почуваєшся знову в центрі світової боротьби. У карцері граєш із собою в шахи. Далі все вже справа техніки... Мені дали 13 років. Тоді не було строку 25, було 15. Попросили 15 для годиться. З огляду на те, що це перша судимість, дали 13 років. Зрада Батьківщини. Три роки в'язниці, 10 років таборів. За дев'ять років після мого ув'язнення внаслідок великої боротьби в усьому світі я був першим політв'язнем, якого [перший і єдиний президент СРСР Михайло] Горбачов звільнив", – сказав Щаранський.
