+17 Київ
25 лютого 2022 року, п'ятниця
Полягали спати. Але з 1.00 почалася потужна канонада. Від вибухів здригалися стіни й вікна. Зауважу, що мій будинок розташований за 700 м від Дніпра і за 3 км від Антонівського мосту. Таким чином, я опинився біля двох визначних місць: на роботі – біля Чорнобаївки, а вдома – недалечко від Антонівського мосту. За контроль над шляхом на лівобережжя почалася кривава битва.
Ранком, незважаючи на гучні протести дружини, поїхав на роботу. Їхали на стареньких "Жигулях", власник яких працював вантажником на виробництві. Вибрав маршрут через центр міста. По ходу бачив черги по хліб, коло банкоматів людей уже не було, усе вигребли напередодні, а підвозу грошей не організували. На площі Свободи майорять наші прапори, як на обласній адміністрації, так і над міськрадою.
Перевірив охорону, працював із документами. О 15.00 поїхав додому. Заїхали в магазин АТБ. Багато людей, полиці порожні. Товари першої необхідності: сіль, цукор, олія, вершкове масло, хліб – відсутні. Зник і дешевий алкоголь. Купив коньяк "Таврія" за 180 грн. Потім він коштуватиме 500 грн, та про це згодом.
Люди знервовані, різкі в рухах, штовханина, лайка. На вулицях не видно ні однієї машини поліції, ні патруля, ні військових. Удома вечеря не лізе, дивимося новини, як в інтернеті, так і по телевізору.
З 22.00 знову стрільба. Намагаюся заснути хоч на пару годин.
Попередній запис у щоденнику – 24 лютого 2022 року.
Більше інформації про автора щоденника, його життя і професійну діяльність в інтерв'ю: Херсонець Клочко про життя в окупації: Передчуття, що росіяни покинуть місто і підуть, не було. Своїми каналами вони говорили, що боротимуться за кожен будинок
