Стамбульська конвенція не є панацеєю від домашнього насильства – адвокатка

На думку адвокатки Анни Даніель, українських законів досить для запобігання домашньому насильству та забезпечення захисту жінок, а підписання ще однієї міжнародної угоди про боротьбу з проблемою насильства в сім'ї не викорінить її, пише експертка у своїй колонці на сайті агентства "Інтерфакс-Україна".

"Маючи національну законодавчу базу, спеціально уповноважений орган, який формує і реалізує державну політику в цій сфері, ми повинні зосередитися і працювати над всебічною реалізацією профільного закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". І замість поспішного прийняття норм міжнародного права у своє законодавство, навчитися спочатку дотримуватися Конституції і законів України", – вважає юридична експертка.

В Україні вже досить розвинене і власне законодавство щодо домашнього насильства, переконана вона, крім того, країна активно працює над зменшенням проявів дискримінації та забезпеченням рівних прав чоловіків і жінок. Юристка нагадала, що рівні права і можливості для жінок та чоловіків закладено у стю 24 Конституції України, а у 2001 році набув чинності Кримінальний кодекс України, в якому ст. 126-1 позначено, що домашнє насильство є злочином, тому за його вчинення переслідують і карають.

"І навіть якщо Стамбульська конвенція в черговий раз накладе на країну обов'язок забезпечити жертвам юридичні та психологічні консультації, фінансову допомогу, житло, освіту та інше, нічого цього не з'явиться само собою", – пише Даніель.

Конвенцію Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством відкрили для підписання 11 травня 2011 року у Стамбулі. Наразі документ ратифікувало 34 країни.

У Польщі конвенцію ратифікували у 2015 році. Але в липні 2020 року міністр юстиції Збігнєв Зьобро закликав почати процес виходу Польщі з цієї угоди.

Серед тих, хто конвенцію не ратифікував, – Великобританія, Чехія, Угорщина, Болгарія, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Словаччина й Україна.

Президенту України довелося повернутися до питання про ратифікацію конвенції після того, як електронна петиція з таким закликом набрала понад 26 тис. голосів. Попередня спроба внести проєкт такого закону в Раду була у 2016 році, але тоді його скерували на доопрацювання, а у 2019-му зняли з розгляду.