За словами Любчик, перебування учнів у національній системі освіти є обов'язковим за конституцією певних європейських країн, тому в українських дітей велике навантаження. Окрім того, деякі батьки прагнуть швидко асимілювати себе й дитину в середовищі країни, у яку вимушено переїхали.
"На жаль, освітні втрати є шаленими, і ми повинні говорити чітко й прозоро. Тому наше завдання – зберегти цих українських дітей, які перебувають за кордоном, в україномовному освітньому просторі", – сказала вона.
Також голова СКВОР зазначила, що збереження української ідентичності є основним завданням діаспорних шкіл, однак у деяких із них викладають російською мовою.
"Коли я контактувала із засновником, мені почали казати: "Ви знаєте, треба бути толерантними. Люди приїхали зі Східної України, ці вчителі не вивчили українську мову, вони поки що не можуть викладати українською мовою", – розповіла Любчик.
Однак вона наголосила, що біженці з України віддають своїх дітей у діаспорні школи саме для вивчення мови, культури й історії України. Щоб урегулювати, зокрема, і це питання, Світова координаційна виховно-освітня рада розробила проєкт "Українська школа: від А до Я", у якому, окрім іншого, пропонують варіанти статутів діаспорних шкіл.