Музей "Голоси Мирних" зберігає історії очевидців трагедії Каховської ГЕС

Війна в Україні

6 червня 2025 року минає два роки із дня підриву російською армією Каховської гідроелектростанції в Херсонській області. Тоді було затоплено населені пункти вздовж русла Дніпра, зокрема частину Херсона. Цей теракт спричинив одну з найбільших техногенних катастроф у світі за останні десятиліття і став наймасштабнішою екологічною трагедією України, пише у Facebook Фонд Ріната Ахметова.

Історії людей, котрі були свідками трагічних подій, зберігають у музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова. Ці свідчення зібрано в окрему колекцію, яку можна переглянути на сайті музею.

Село, де жила Тетяна із сім'єю, опинилося на шляху потопу після підриву Каховської дамби. Будинки падали один за одним. Жінці вдалося заздалегідь винести з дому цінні речі й перевести тварин у безпечніше місце, але їхній будинок, як і все село, зник під водою.

"На час потопу – а це було десь о 17.00, коли до нас почала заходити вода, – ми встигли винести з дому продукти, дещо підняли на горище, собачок і корівок перевели на город, де в нас була велика піщана гора. Коли вода підійшла, наш будинок потонув – лишився тільки дах. Багато осель узагалі повалилися через сильний потік води", – пригадує Тетяна. Її історію зберігають у музеї.

Підрив Каховської ГЕС призвів до затоплення рідного міста Івана Олешки. Чоловік до останнього залишався вдома, аж поки не довелося тікати човном. Повернення на підконтрольну Україні територію було довгим і складним. Та Іван переконаний: український народ – непереможний.

"На моїх очах будинок старого зразка, зроблений із глини, просто обвалився. Люди кричать, корова й теля ревуть, усюди шум, гул води. Це був справжній жах! Я дивився, як піднімається вода, думав: може, зупиниться… Але вона все вище й вище. Зараз згадую: був у мене дім, машини, за 50 років стільки нажили – і все зникло за три години", – розповідає Іван. Його історія зараз теж у колекції музею.

Василь також покинув Олешки після трагедії. Він зізнається, що важко передати словами ту паніку, коли вода стрімко затоплює вулиці, а тобі потрібно негайно тікати, залишаючи все. Його будинок також затопило.

"Вода так хлинула, що і худоба, і люди рятувалися – хто залишився на дахах, на горищах. А вже потім хлопці, у кого були човни, рятували тих людей. Це був жах, товариші, – не передати словами, що тоді творилося. Уявіть собі: 5 м висоти води й така хвиля, що зносила все на своєму шляху", – згадує Василь. Його історія тут.

Контекст

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова зібрав уже понад 130 тис. історій про війну. Це найбільша у світі колекція історій мирних людей, які постраждали від війни Росії проти України. Розповісти свою ви можете на порталі музею або на безоплатній гарячій лінії 080-05-09-001.