Людмила розповіла, що зараз мешкає в модернізованому гуртожитку у Дніпрі. Власну кімнату отримала в межах проєкту "ЯМаріуполь. Житло", до облаштування якого долучився Фонд Ріната Ахметова.
"У те, що відбувається в Маріуполі, важко було повірити. Коли ми почули гуркіт у дворі, побачили дим і танки – це був справжній жах", – каже Людмила.
Вона розказала, що разом із її родиною в підвалі знайшли прихисток десятки людей. Було холодно, темно, без води, зв'язку й електрики. Вибухи були настільки потужними, що стіни й підлога здригалися, ніби під час землетрусу, каже Людмила.
"Коли сиділи в підвалі й вибухнула бомба, то було страшне. Вирва величезна. Тоді ми дуже всі перелякалися. Наша онука була налякана. Після вибуху вся штукатурка в підвалі посипалася на людей", – пригадує жінка.
Родина Людмили наважилася покинути місто, вони вирушили до Бердянська, а вже звідти дісталися Дніпра. Спочатку, згадує жінка, довелося жити в непростих умовах – сім'ю поселили в модульному містечку. У металевих контейнерах було тісно й незручно. Згодом їм запропонували переселитися до соціального житла, облаштування якого підтримав Фонд Ріната Ахметова.
"Коли ми зайшли в цю кімнату, то я одразу зателефонувала доньці, кажу: "Доню, мені здається, я у свою квартиру увійшла". Тут душова кабіна є. Це все чисто, усе гарно. Я її переобладнала на свій смак", – розповіла музею Людмила.
Подивитися розповідь Людмили можна на сайті музею.