"Знаєте, я розумів, що щось буде, бо дуже напружено. Але до кінця не вірив, що це буде настільки нерозумно і безглуздо: просто взяти й лупити сусідню державу ракетами. Ще й не зі своєї території", – поділився Усик.
За його словами, перший місяць вторгнення був найскладнішим, бо доводилося перечікувати обстріли в підвалі.
"У мене, там, за будинком гуркотіло, вікна тремтіли. Діти з дружиною спали в підвалі, над нами й літало, і все інше. Момент такий був, що треба було вивезти сім'ю, дітей, щоб вони не заважали", – зазначив боксер.
Він розповів, що відразу ж почав обмірковувати, як гарантувати безпеку дружини й дітей і те, яку допомогу він міг би надавати людям. Він вступив у тероборону та зайнявся волонтерством.
"Патрулювали, там, ходили і по постах їздили. Ну, ось таке. Людям яка допомога потрібна була... Я пам'ятаю, бабусі треба було хліба, але вона боїться – усе привезли. Тобто такі, прості речі. А потім уже – за тиждень – якось нормалізувалася організація всього", – розповів Усик.
Усик: Чий Крим? Наш він, український, був, є і буде. Його взяли нахабно: просто прийшли люди – забрали, віджали. Повний текст інтерв'ю